ВІРМЕНСЬКИЙ РЕНЕСАНС

Чому вірменська історія важлива? 

Ми забуваємо, що весь пострадянський простір єднають достатньо конкретні симптоми політичних режимів. Вони схожі за хронічною тяглістю до авторитаризму, корупційною системою "своїх" і невідворотним революційний потенціалом. Те, що відбулося у столиці Вірменії - один із наслідків радянських "суспільно-політичних експериментів". Крах СРСР став для світу геополітичним суперземлетрусом, який докорінно змінив обриси простору колишньої імперії, спричинивши революційні афтершоки на зламі тисячоліть. Трусило Грузію та Україну, тепер трусить Вірменію. Що характерно, від подібного не застраховані так само інші країни колишнього СРСР, оскільки "постсоюзна весна" лиш набирає обертів.

Все тому, що радянщина виробила надзвичайно потужні владні інститути, які підім'яли під себе економіку та соціум, трансформувавши їх в інструмент державного управління, обмежуючи можливості для їхнього фактичного розвитку. Проте динаміка глобалізації провокує конфлікт, що незворотно відправляє державу на етап фазових переходів, які мають докорінно змінити "правила гри".

Навіть попри великі запитання щодо особливостей політичного курсу, Серж Саргсян спростив своєю відставкою цілий комлекс проблем, які запобігли можливому соціальному конфліктові. Це ніяк не виправдовує Саргсяна в очах громадськості, однак з пропонованих йому варіантів екс-президент і тепер уже екс-прем'єр Вірменії обрав найбільш правильний. В політологічних колах таке рішення стало відвертою несподіванкою і багато хто сприйняв це за не дуже логічне диво.

Рішення Саргсяна піти у відставку відкриває шлях для нових варіантів, але чи є еліти, здатні рухати Вірменію прогресивним шляхом? В таких ситуаціях все вирішують кадри. Питання відкрите. Важко оцінити потенціал Пашиняна, як політичної фігури і ефективність нового прем'єра країни - Карапетяна. Систему неможливо зламати одномоментно, тому трансформації потребуватимуть декількох етапів роботи.

Для кризових суспільств нових держав необхідним і безальтернативним є шлях особливого періоду становлення нової системи. Тобто потрібна стратегічна візія реформування країни.  А у Вірменії її поки немає, оскільки не простежувались чітко визначені орієнтаційні політичні гасла протесту. Для змін потрібен загальнонаціональний консенсус і головний виконавець, який направлятиме зусилля нових еліт. В таких умовах легко наробити помилок і отримати різкий реванш системи, який спричинить нове наростання напруженості в майбутньому. Поки більше запитань, ніж відповідей. 

Вірменські події - ризик в першу чергу для Росії, яка болюче сприймала і сприйматиме будь-які політичні зрушення у країнах своєї вісі. Саргсян був прибічником зближення з Кремлем і його відставка може докорінно змінити вектори політики Вірменії. Тим паче, що у Москві все ще не знають як правильно реагувати на таку ситуацію. Путін передбачливо боїться майданів на Росії, тому вірменська карта може суттєво вплинути на розуміння Кремлем дійсності, сприйнявши подібні розклади за сигнал до дії.