Gaarðaríki

Сергію Стерненку дали 7 років у справі про "викрадення і катування" одеського депутата. Слід відразу сказати, що розгляд перебігу судового процесу наразі позбавлений сенсу, з огляду на ймовірну апеляцію сторони захисту. Тому це лише перший етап - далі більше. Залишимо різного роду "процедурні" речі для  юристів і перейдемо до улюбленого - конспірології та констатацій. "7 років до 7-ї річниці" Мабуть просто співпадіння, однак дата вироку оголошувалася майже день у день з часом 7-ї річниці перебування Арсена Авакова на посту глави МВС. Підсилює подібні підозри і те, що Аваков був чи не найбільш критикованою персоною зі сторони активіста. Знаючи, як очільник МВС і його оточення люблять "працювати зі ЗМІ", можна припустити, що критичні вислови Стерненка дуже сприяли просуванню "правильних" судових висновків.  З огляду на доводи обвинувачення, можна також припустити, що декілька справ проти Сергія мають беззаперечну політичну складову, що яс...

А пам'ятаєте ентузіазм від Майдану? Пам'ятаєте той нестримний порив людей і ту невичерпну жагу справедливості? Ті події ще досі комом стоять і впоминати їх - це вкотре нагадувати собі ціну бажання змін. Але до чого все докотилося? А потім була війна, був Путін і були ГРАДи, був Іловайськ і було Дебальцеве. Була інфляція пам'яті Майдану (хтось згадає зараз за "Небесну сотню"?), яку споганили і спаплюжили ті, хто назвав себе "владою" - кому довірили люди свої долі і хто так нашвидкоруч все злив до примітивних лозунгів "армія, мова віра", Свинарчуків і Кононєнків, вбивств громадських активістів і "проєвропейського Януковича". Хто без совісти і жалю злив всі намагання до зміни системи, до трансформації держави. І від того ентузіазму залишилася пустка - кого перекосили російські "котли", хто виїхав на заграниці й зневіривсь остаточно в можливості змін, а кому просто стало байдуже. Україна перетворилася на невпинний механі...

Окрім перших кадрових призначень, які відверто попахували креатурою Коломойського, команда Зе ще не мала аж таких "суспільних тестів", які могли б кардинально змінити суспільну думку щодо нової влади. Величезне представництво "Зе!" в новоствореній Раді - показник кризових елементів в політиці. Електорат повірив і захоплено спостерігає за політтехнологічною картинкою "українського батьки", але вся ця "малина" з ходу може обламатися об три моменти: 1. Багатостраждальне "мовне питання". Ще до голосування в парламенті " мовний закон " називали "сируватим". Наспіх закинутий у відчалюючий парламент 8 скликання, проект розглядається в якості такого собі "стримувача" для Зеленського, оскільки команда Зе хотіла внести свої пропозиції щодо даного питання. В передвиборчій боротьбі Порошенку було вигідно прийняти закон саме у такій формі, щоб закріпити за собою роль такого собі куратора мовної повістки. В...

Парламентська кампанія довела і утвердила повну імпотентність старих партійних проектів. "Самопоміч", "Громадянська позиція", "Свобода", "Радикальна партія" - всі вони форсовано деградують і валяться. Те ж стосується "Батьківщини", яка весь час здобувала 10-15% підтримки виборця, а тут - ледь набрала 8%. Така ж доля спіткала ребрендинговану "Солідарність" Порошенка. З цього випливає єдиний висновок: Зеленський і ко запровадили новий "статус-кво" для української партійної системи, в який частково потрапив "Голос" вічно блукаючого в трясовинах політики Вакарчука (і не зміг потрапити Смешко). Тепер керівники партій стали заручниками простенької дилеми з двох "або": - або проект змінюється і продовжує існувати за новими правилами гри (щоб залишатися в тренді); - або партія остаточно деградує і розчиняється серед більш сильних організацій. При цьому, "Слуга народу" і "Голос...

Не потрібно драматизувати. Розгромні перемоги Зеленського та його партії на виборах - елементарна закономірність. Результат в 250+ депутатів від єдиної політсили - це одна з вишеньок на виборчому торті. У всіх сенсах феєрична перемога, яка промовисто демонструє політичні та соціальні зрушення. В першу чергу це розгром системи влади, партійної організації та виборчих підходів. Можна переконливо констатувати, що інститут виборів в Україні поділився на епоху до і після Зеленського. Цифри на табло. По-друге, суспільство навчилося аналізувати політику. Це все ще примітивний розбір фактів, але країна добилася головного - виборець почав хоча б якось думати, громадянське суспільство продовжує свій розвиток. По-третє, смішки закінчились - починається важка і скурпульозна робота. Багато розмов про відповідальність - цілком виправдано. Інакше й бути не могло, оскільки тепер Зеленський і ко матимуть весь карт-блаш на абсолютно всі зміни в країні. Боюся навіть уявити масштаби розчарування ...

Політичне протистояння в Україні плавно перейшло до другої частини сюжету - парламентських виборів. Тому після інавгураційного переполоху політикум вступив у фактичне продовження весняної кампанії, що супроводжувалося справжнім бумом "політичних стартапів" від Зеленського, Вакарчука та Смешка. Попри це, з часу весняних баталій потенційний склад учасників, програми та навіть підходи не зазнали якісних коригувань. Причиною тому є сильний потяг української партійної системи до політичного вождизму, де афішою та брендом організації виступає окремо взята персона, а не партія. Немає сенсу говорити щодо якихось програмних речей - всі вони чудово дублюються і перекликаються, тому зараз варто намітити своєрідне  "передвиборче рекогностування" . 1. Абсолютно вождистською структурою за своїм наповненням є переможець майбутніх перегонів -  партія "Слуга народу" .  Кредит довіри в суспільстві до нового політичного проекту всеціло характеризується з р...