Gaarðaríki

Нардеп від "Слуги народу" Богдан Яременко  вибачився  "за необдуманий вчинок" перед дітьми і президентом. Спишемо даний факт на умовне етичне пробудження, але в даній історії простежується певна закономірність суспільна. І справа навіть не в тому, що депутат хотів просто "пожартувати", чи то " розвести журналістів ". Не раз доводилося спостерігати, як українці з інфантильним подивом реагують на подібні історії про політиків з інших країн: скажімо, " звільнився через плагіат ", " звільнився через інтимний скандал ", " звільнився через корупцію " і т.д. Для нашого соціуму такі історії - дикість, оскільки громадянська культура все ще застрягла на початках свого еволюційного розвитку. Корупційний  скандал ?  Не проблема ! Сексуальний  скандал ? Та взагалі  байдуже !  Вбивство ?  Гроші і вплив  вирішують все. Скільки таких історій вже було, є і буде? Безліч. Чому? Все це свідчить не просто випадкове перетікання хво...

Українська демократія мертвонароджена. Вона зрощена не за внутрішнім поривом, а (в силу певних умов) надиктована зовнішнім трендом. В той час як європейська демократія сформувалася планомірно й поетапно, українська "недодемократія" - взагалі "не лягає" на підготовлений грунт державності, щоб організувати працюючі і головне ефективні інститути влади. Тим паче, що прямо ставиться під сумнів сам факт здатності до розвитку державного проекту. Він просто стоїть на місці. 100 років тому серед потенційної політичної еліти українців популярним був соціал-демократичний рух, де основний наратив базувався на  "драгоманівських принципах" . То був саме той необхідний ідеологічний чинник, здатний виростити в собі "демократію здорової людини". Але за час нової російської окупації весь актив був або ж знищений, або ж виїхав на еміграцію, що не дало необхідного продовження процесу. В результаті ж, після відновлення незалежності - народ отримав пострадянський...

Окрім перших кадрових призначень, які відверто попахували креатурою Коломойського, команда Зе ще не мала аж таких "суспільних тестів", які могли б кардинально змінити суспільну думку щодо нової влади. Величезне представництво "Зе!" в новоствореній Раді - показник кризових елементів в політиці. Електорат повірив і захоплено спостерігає за політтехнологічною картинкою "українського батьки", але вся ця "малина" з ходу може обламатися об три моменти: 1. Багатостраждальне "мовне питання". Ще до голосування в парламенті " мовний закон " називали "сируватим". Наспіх закинутий у відчалюючий парламент 8 скликання, проект розглядається в якості такого собі "стримувача" для Зеленського, оскільки команда Зе хотіла внести свої пропозиції щодо даного питання. В передвиборчій боротьбі Порошенку було вигідно прийняти закон саме у такій формі, щоб закріпити за собою роль такого собі куратора мовної повістки. В...

Парламентська кампанія довела і утвердила повну імпотентність старих партійних проектів. "Самопоміч", "Громадянська позиція", "Свобода", "Радикальна партія" - всі вони форсовано деградують і валяться. Те ж стосується "Батьківщини", яка весь час здобувала 10-15% підтримки виборця, а тут - ледь набрала 8%. Така ж доля спіткала ребрендинговану "Солідарність" Порошенка. З цього випливає єдиний висновок: Зеленський і ко запровадили новий "статус-кво" для української партійної системи, в який частково потрапив "Голос" вічно блукаючого в трясовинах політики Вакарчука (і не зміг потрапити Смешко). Тепер керівники партій стали заручниками простенької дилеми з двох "або": - або проект змінюється і продовжує існувати за новими правилами гри (щоб залишатися в тренді); - або партія остаточно деградує і розчиняється серед більш сильних організацій. При цьому, "Слуга народу" і "Голос...

Не потрібно драматизувати. Розгромні перемоги Зеленського та його партії на виборах - елементарна закономірність. Результат в 250+ депутатів від єдиної політсили - це одна з вишеньок на виборчому торті. У всіх сенсах феєрична перемога, яка промовисто демонструє політичні та соціальні зрушення. В першу чергу це розгром системи влади, партійної організації та виборчих підходів. Можна переконливо констатувати, що інститут виборів в Україні поділився на епоху до і після Зеленського. Цифри на табло. По-друге, суспільство навчилося аналізувати політику. Це все ще примітивний розбір фактів, але країна добилася головного - виборець почав хоча б якось думати, громадянське суспільство продовжує свій розвиток. По-третє, смішки закінчились - починається важка і скурпульозна робота. Багато розмов про відповідальність - цілком виправдано. Інакше й бути не могло, оскільки тепер Зеленський і ко матимуть весь карт-блаш на абсолютно всі зміни в країні. Боюся навіть уявити масштаби розчарування ...

Політичне протистояння в Україні плавно перейшло до другої частини сюжету - парламентських виборів. Тому після інавгураційного переполоху політикум вступив у фактичне продовження весняної кампанії, що супроводжувалося справжнім бумом "політичних стартапів" від Зеленського, Вакарчука та Смешка. Попри це, з часу весняних баталій потенційний склад учасників, програми та навіть підходи не зазнали якісних коригувань. Причиною тому є сильний потяг української партійної системи до політичного вождизму, де афішою та брендом організації виступає окремо взята персона, а не партія. Немає сенсу говорити щодо якихось програмних речей - всі вони чудово дублюються і перекликаються, тому зараз варто намітити своєрідне  "передвиборче рекогностування" . 1. Абсолютно вождистською структурою за своїм наповненням є переможець майбутніх перегонів -  партія "Слуга народу" .  Кредит довіри в суспільстві до нового політичного проекту всеціло характеризується з р...

Замах на громадського активіста Олега Михайлюка, який стався на днях в Одесі, став ще одним серйозним інформаційним потрясінням для України. "Ще одним" тому, що випадки нападів на активістів стали надзвичайно частими і, на жаль, уже можна помітити певні ознаки тенденції. Така резонансність цих подій зрозуміла, адже від часів Майдану активісти здобули суспільну легітимацію та схвалення більшості громадян України. Саме в них суспільство в найбільш кризові часи помітило силу, яка здатна якісно впливати на владу, а де потрібно заповнювати вакуум держави в окремих сферах. І коли здійснюється атака на активістську спільноту, суспільство це сприймає як атаку на себе. Тому, звичайно ж, ці напади є значним викликом для держави в особі влади, але й для суспільства також. Якщо ми говоримо про державу, то безумовно завданням №1 є об'єктивне розслідування цих справ, адже неспроможність знайти винуватців спровокує ще більший ріст рівня недовіри суспільства до влади і держави. ...

Практично щодня ми чуємо та читаємо про потребу боротьби з фейковою інформацією та пропагандою. Висока частота появи таких закликів в українському інформаційному просторі пояснюється, в першу чергу, тим, що ми, українське суспільство, стали жертвою використання цього інструментарію, що з часом відкрило шлях Кремлю до анексії Криму та військового вторгнення на сході України.  Боротьба з пропагандою та фейковими новинами справді є важливою, адже обидва ці явища несуть в собі загрозу для стабільного та прогресивного розвитку суспільств, проте в натовпі людей, які вигукують гасла "Ні пропаганді" чи "Стоп-фейк", дуже рідко, але все ж можна почути поодинокі голоси, які говорять про великі ризики в цій боротьбі. Перш за все, варто розуміти, що боротьба з фейками та пропага ндою потребує чіткого визначення "фейку" та "пропаганди" і встановлення меж цих категорій. В такій ситуації величезну перевагу отримує суб'єкт, який має монополію на ...