КАРТ-БЛАНШ НА СВИНСТВО: ЛИСТУВАННЯ "З ПОВІЯМИ".
Нардеп від "Слуги народу" Богдан Яременко вибачився "за необдуманий вчинок" перед дітьми і президентом. Спишемо даний факт на умовне етичне пробудження, але в даній історії простежується певна закономірність суспільна. І справа навіть не в тому, що депутат хотів просто "пожартувати", чи то "розвести журналістів".
Не раз доводилося спостерігати, як українці з інфантильним подивом реагують на подібні історії про політиків з інших країн: скажімо, "звільнився через плагіат", "звільнився через інтимний скандал", "звільнився через корупцію" і т.д. Для нашого соціуму такі історії - дикість, оскільки громадянська культура все ще застрягла на початках свого еволюційного розвитку.
Корупційний скандал? Не проблема! Сексуальний скандал? Та взагалі байдуже! Вбивство? Гроші і вплив вирішують все. Скільки таких історій вже було, є і буде? Безліч. Чому? Все це свідчить не просто випадкове перетікання хвороби, а про достатньо гостру симптоматику.
Комусь судилося бути Яременком і Кивою, а комусь убивцею Щербаня та Гонгадзе.
Але це шлях із двостороннім рухом. Є те, що ми іменуємо "владою", а є те, що ми іменуємо "народом".
Суспільство сприймає владу і все, що з нею пов'язане крізь призму "досягнув - маю право". Себто, якщо ти доліз до якоїсь вершини - ти відразу ж став щасливим володарем карт-бланшу на свинство, тому що статус тобі дозволяє. Це якщо подивитись "згори - донизу". А якщо глянути "знизу - доверху" - тоді побачимо доволі цікаву картину: не критикуй, не заздри і взагалі не лізь не у свої справи. А все тому, що ті, хто "знизу" - стоять в черзі на місце тих, кому пощасливилося опинитися "зверху". Тому і виходить, що на кухні можна лицемірно бідкатися за погане життя, шукати в ньому винних, але опиняючись на сходинку вище - автоматично виправдовувати себе і свої вчинки.
"Люди бідкаються - влада розводить руками". Або просто розводить. Народ сам плодить собі подібних Януковичів, Пшонок, Пашинських і Кононенків у своїх головах.
Щось схоже бачимо в Росії, але там це є частиною "правил гри", а у нас - таке собі "калькування" домінації. В Україні виходить "невинно-лицемірна" прелюдія: щоб і себе не образити, і щоб люди не посадили на палю. Наче і вкрав, але і відремонтував школу, провів свято, організував культурну виставку і допоміг сиротам. Або "пожартував" і "вибачився". Або назвав весь народ "повією" і вирішив жартома з нею провести "акт щирої любові".
На жаль, народ продовжує фонтанувати примітивним набором комплексів і стереотипів. Це ж і стосується так само і влади, яка не звикла відповідати за свої вчинки. Звідси постійна тяглість до "права сильного", звідси нехлюйське ставлення до репутації, професіоналізму, як наслідок - цілковита втрата субординації і зв'язку з реальністю.
Ситуація з Яременком показова у своїй щирості нерозуміння відповідальності та рамок, які повинен диктувати подібний стан речей. Можливо Яременко просто невдало пожартував, але його вчинок - це чергова демонстрація відсутності громадянської субординації і відчуття відповідальності в першу чергу перед країною та її людьми (які вчинили б так само, на жаль, на його місці. Можливо, навіть гірше).
Коментарі
Дописати коментар