"ПЛЮСИ" У СПРАВІ СТЕРНЕНКА.

Як би то цинічно не прозвучало, але у "справі Стерненка" є свої "плюси". 

Це вкрай корисна наочна демонстрація і узагальнене нагадування того, наскільки гнилою і міцною залишається система. Попри всі соціальні зрушення, вона нікуди не зникла. Беззаконня, свавілля, замовні напади, вбивства активістів, безкарність замовників і виконавців, криміналітет у спайці із владою - це все ще реалії нашої буденності. 

Сюрреалістична картина - поняття "української" відповідальності: тут вона являє собою інформаційні "м'ячики для жонглювання" і аж ніяк не є чітко сформованою інституційною машиною справедливості. Ця справа вміщує у собі весь той масив "болячок", якими повніє тіло України: ангажованість, упередженість, безправ'я і засилля антидержавного лобі. 

Так само це нагадування про ще одну складову нашої системи - про регіональний неофеодалізм по всій країні, який завжди ігнорувався у столиці. Децентралізація - це дуже добре (особливо економічна), але в ідеологічному і державницькому плані - необхідна централізація і тотальне вичищення областей від "легалізованого" криміналітету, рєшал і вседозволеності, яка продукує нові порції насильства і безправ'я. Розвиток країни неможливий без зламу такої анархії і тому поки маємо відсутність навіть зародків правової держави. 

P.S. І скільки Майданів не проводь, скільки виборів не організовуй у Києві - регіональна ситуація ніяк не зміниться. Прапори-вивіски змінять, а "князьки" залишаться у своїх кріслах. То їх "вотчина" - вони там сильніші від всіх президентів і свавілля їхнє куди сильніше. Тільки комплексне очищення влади на всіх рівнях може спричини зрушення з того болота, в якому доводиться борсатися тепер. Це стосується так само і становища щодо правоохоронних органів і судоустрою.