Gaarðaríki

Amnesty International "вибачилась" за свої заяви щодо "злочинної діяльності ЗСУ". Думаю, Україні та українцям глибоко плювати на їхні тупі спроби самовиправдань. Але слід визнати, що світ змінюється. Інколи дуже швидко і не в дуже хороший бік. Проте деякі зміни лиш підсвітили фундаментальні проблеми, про які ми знали завжди. Це мало рано чи пізно статись. У світлі останніх подій Amnesty, ООН, ОБСЄ і Червоних хрест засвідчили свою повну некомпетентність і непотрібність. Їхня основа дуже світла, правильно ціннісна, але практична діяльність сягнула свого "динамічного дна". Динаміка полягає у тому, що дно має безліч шарів і прошарків. І з кожним новим місяцем агресії рф весь цивілізований світ за допомогою подібних інститутів і окремих політиків вгрузає в смердючу багнюку, з якої важко буде вилізти в майбутньому. Якщо агресії та акти державного тероризму вирішують заявами про "глибоку стурбованість" — тоді гріш ціна такій діяльності. Ну або коли фікс...

Режим Лукашенки тривалий час здавався безнадійно "застійним". Він цілковито віяв совковим "душком" і такими близькими серцю для пересічних українців "чистими вулицями і махровим порядком". Але щось пішло не за планом і вдягати "вставну щелепу" білорусам після виборів не захотілось. Влада відчула небезпеку і почала вмикати тумблер насильства.  В останні кілька днів складається непереборне враження того, що політика Лукашенки начисто позбувається самого поняття політики. Там вже навіть не намагаються розігрувати імітацію процесу. Це поступово перетворилося на згусток рефлексій, політичної фантастики та спроб помститися всім і кожному. Історія із затриманням літака в аеропорту Мінська — як черговий тому доказ. Справа навіть не у тому, що Білорусь по суті перетворюється на державу-терориста, справа у перспективах цієї країни зараз. Зі зрозумілих причин тепер уже "блокадний" Мінськ отримав фактичного господаря і поволі перетворюється на ще о...

- ЖАРТУЮ) ЧИ НІ... В червні цього року, на засіданні Національної космічної ради США, Д. Трамп зробив доволі амбіційну та неочікувану заяву про намір створити 6-ий рід військ, так звані "Космічні сили" США. Така заява пролунала дуже гучно в інформаційному просторі, адже США не створювали нових родів військ уже майже 80 років, а космос всерйоз не розглядався місцем для мілітарної експансії Вашингтону після 1967 року, коли було підписано Космічну угоду між США, СРСР та Великою Британією. Проте цей інформаційний вибух дуже швидко забарвився кольорами скепсису, насмішок, а згодом і байдужості. Сприяла цьому уже вироблена звичка американськими ЗМІ з долею недовіри ставитися до ініціатив Д. Трампа та відсутності в американського соціуму мислення в парадигмі "космос як мілітарне середовище". Таке мислення фактично зникло після закінчення Холодної війни, а космос в громадській свідомості знову став середовищем науки, а згодом і бізнесу. Здавалося, що ідея президе...

Нічого особистого, просто бізнес Трамп їде в Сінгапур домовлятися з Ином, Трамп їде в Гельсінкі домовлятися Путіним. Дональду байдуже на передісторію та критику - він бачить конкретну ціль. Ми знову повертаємося до очевидного: властива Дональду бізнесова тяга домовлятися вкотре себе проявила. Американський максималізм сповна знайшов своє відображення у даній персоні і критика тут нічим не допоможе, адже для президента США невизначеність - найгірший прояв слабкості. Це прямо суперечить його виборчому слоганові "America great again", тому Трамп робитиме все можливе, щоб надалі гнути свою лінію. У його розумінні подібні кроки - це демонстрація домінації, лідерства і відсутності страху перед проблемою, яку обов'язково слід вирішити. Трамп можливо і має розуміння меж, які надиктовує система міжнародних відносин, однак мотивація закладена в спробі вести діалог зі всіма сторонами, без дотримання будь-якого роду принципів, що не характерно для політиків його рівня...