"КАВКАЗЬКИЙ БРАНЕЦЬ" СААКАШВІЛІ: ГРА НА МАКСИМАЛЬНИХ СТАВКАХ
У першу чергу слід прийняти той факт, що Саакашвілі — це не просто політик, але й куди більше авантюрист. Його кар'єра повна яскравих прикладів з карколомних і дуже зухвалих кроків: від фактичного революційного усунення від влади Шеварнадзе, до "прориву" в Україну через "Краківець". Повернення до Грузії доста легко лягає у подібну "логіку". І теперішня історія є лише закономірним продовженням того "вибухового Мішико".
Іншою вадою політика є фанатична залежність від влади й впливу. Після "грузинського періоду" він майже одержимо шукав свого місця серед українського інституційного хаосу, однак опинився на задвірках всіх можливих процесів.
Саме тому, якщо переглядати "бекграунд", для Саакашвілі український відрізок по факту закінчився нічим. Він довго намагався реанімувати себе у новому амплуа в іншій країні, але це обернулося лиш непосильними "муками" та інформаційним забуттям. Так, були перепони у роботі, було нерозуміння політичної специфіки, але це ніяк не нівелює ключового: наочних результатів діяльності немає. Навіть якщо вони і є, вони далеко не співмірні з цілком реальними плодами його президентства у Грузії. На жаль, Одеса не перетворилася на Батумі, так само його політсила "успішно" зникла з інформаційної повістки. Щобільше, його персона виявилася вельми токсичною в таких умовах. У тому числі й для нової влади, яка відвела Саакашвілі ролю такого собі "дипломованого консультанта" і "весільного генерала".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "ГАСТРОЛЮЮЧА" НАДІЯ
Міхеіл Ніколозович нагадує гравця у покер, який не маючи на руках хорошої карти — розтринькав переважну частину своїх дорогоцінних фішок на ризикові блефи та необдумані ставки. Дуже часто такі персонажі закінчують гру постійними "олл-інами", щоб в останній надії отримати "ідеальний розіграш" і відіграти програне. Повернення у Грузію — це його останній "олл-ін", на який він пішов свідомо і розуміючи всі можливі наслідки. Але, з огляду на розвиток подій, він програвся і, мабуть, вже остаточно.
Міхеіл Ніколозович нагадує гравця у покер, який не маючи на руках хорошої карти — розтринькав переважну частину своїх дорогоцінних фішок на ризикові блефи та необдумані ставки. Дуже часто такі персонажі закінчують гру постійними "олл-інами", щоб в останній надії отримати "ідеальний розіграш" і відіграти програне. Повернення у Грузію — це його останній "олл-ін", на який він пішов свідомо і розуміючи всі можливі наслідки. Але, з огляду на розвиток подій, він програвся і, мабуть, вже остаточно.
Все планувалось як красива історія з поверненням під вибори, з новим коханням і новим політичним ренесансом. Але ренесанс розбився об ворота реалізму нових грузинських реалій. Хоча слід розуміти, що маленька Грузія — не Росія, і тут просто не проігнорують ув'язнення фігури рівня Саакашвілі, як у випадку із Навальним. Свою армію прихильників у країні він має, проте його лінія навіть через майже десятиліття після відходу сприймається серед грузинів доволі контроверсійно.
Саакашвілі сподівався на нову стихійну революційну хвилю, яка знову змогла б повернути його у горнило боротьби за владу, але соціум вже інший. Як і світ довкола.
ЧИТАЙТЕ ДАЛІ: П'ЯТЬ КОЗИРІВ ДЛЯ ГОСПОДАРЯ "МОНСТРА У МІНСЬКУ"
Коментарі
Дописати коментар