Gaarðaríki

Парламентська кампанія довела і утвердила повну імпотентність старих партійних проектів. "Самопоміч", "Громадянська позиція", "Свобода", "Радикальна партія" - всі вони форсовано деградують і валяться. Те ж стосується "Батьківщини", яка весь час здобувала 10-15% підтримки виборця, а тут - ледь набрала 8%. Така ж доля спіткала ребрендинговану "Солідарність" Порошенка. З цього випливає єдиний висновок: Зеленський і ко запровадили новий "статус-кво" для української партійної системи, в який частково потрапив "Голос" вічно блукаючого в трясовинах політики Вакарчука (і не зміг потрапити Смешко). Тепер керівники партій стали заручниками простенької дилеми з двох "або": - або проект змінюється і продовжує існувати за новими правилами гри (щоб залишатися в тренді); - або партія остаточно деградує і розчиняється серед більш сильних організацій. При цьому, "Слуга народу" і "Голос...

Не потрібно драматизувати. Розгромні перемоги Зеленського та його партії на виборах - елементарна закономірність. Результат в 250+ депутатів від єдиної політсили - це одна з вишеньок на виборчому торті. У всіх сенсах феєрична перемога, яка промовисто демонструє політичні та соціальні зрушення. В першу чергу це розгром системи влади, партійної організації та виборчих підходів. Можна переконливо констатувати, що інститут виборів в Україні поділився на епоху до і після Зеленського. Цифри на табло. По-друге, суспільство навчилося аналізувати політику. Це все ще примітивний розбір фактів, але країна добилася головного - виборець почав хоча б якось думати, громадянське суспільство продовжує свій розвиток. По-третє, смішки закінчились - починається важка і скурпульозна робота. Багато розмов про відповідальність - цілком виправдано. Інакше й бути не могло, оскільки тепер Зеленський і ко матимуть весь карт-блаш на абсолютно всі зміни в країні. Боюся навіть уявити масштаби розчарування ...

Політичне протистояння в Україні плавно перейшло до другої частини сюжету - парламентських виборів. Тому після інавгураційного переполоху політикум вступив у фактичне продовження весняної кампанії, що супроводжувалося справжнім бумом "політичних стартапів" від Зеленського, Вакарчука та Смешка. Попри це, з часу весняних баталій потенційний склад учасників, програми та навіть підходи не зазнали якісних коригувань. Причиною тому є сильний потяг української партійної системи до політичного вождизму, де афішою та брендом організації виступає окремо взята персона, а не партія. Немає сенсу говорити щодо якихось програмних речей - всі вони чудово дублюються і перекликаються, тому зараз варто намітити своєрідне  "передвиборче рекогностування" . 1. Абсолютно вождистською структурою за своїм наповненням є переможець майбутніх перегонів -  партія "Слуга народу" .  Кредит довіри в суспільстві до нового політичного проекту всеціло характеризується з р...

Можна довго і нудно розбиратись у політичних перспективах Зеленського, але слід визнати, що його вхід у президентську гонку став доволі стрімким. Тут він показав для тепер уже табору конкурентів на виборах свою стратегію: розрив шаблонів із дуже точним попаданням у моменті. Результат є. Реакція - відповідна.  Порошенко два місяці із томосом, а Тимошенко - піврічними гастролями на форуми і конференції (де розповідала публіці про блокчейни) намагалися здобути рейтинг. А зараз - отримуйте нового кандидата. Не дивно, що медіаактивність штабів БПП і БЮТу відразу переорієнтувалися у перший день 2019-го на атаку проти нового суб'єкту політики: робота кипить - свято почекає, тому що боротьба лиш починається. Це і зрозуміло, тому що якби вони не відчували б у Зеленському конкурента - тоді просто проігнорували б його заяву. Однак вона зачепила. І у даному випадку емоційна реакція тільки підігріє сильніший інтерес суспільства до персони коміка.  Тепер політичний рейтинг Зеленс...

Менш ніж через рік Україна дізнається ім ’ я нового глави держави. 31 березня 2019 року стартують президентські вибори, хоч підготовка вже йде повним ходом. Маховик електорального циклу запущено, що знаменує старт передвиборчої агітації. У політичному плані наступний 2019 рік може стати роком несподіванок,  або ж роком розчарувань для України. Що це буде: повернення на лідируючі позиції старої когорти популістів, чи абсолютно нові люди при владі? СВІЖА КРОВ Для багатьох відомий співак Святослав Вакарчук став уособленням останньої надії на зміни в країні. Журналісти активно цікавляться можливими політичними амбіціями музиканта, проте сам Вакарчук старається уникати відповіді. Однак медіа і соціологи продовжують нагнітати ситуацію. За даними групи «Рейтинг» на наступних президентських виборах за лідера «Океан Ельзи» готові віддати голоси лише 5% респондентів . Непереконливі цифри, хоча у західних ЗМІ українського музиканта вже встигли охрестити чи не «єдиним потенційним...

Трошки про біатлон і політику. Юлія Володимирівна Тимошенко в українській політиці = Кайса Макаряйнен у сучасному біатлоні: багато років бути топом, демонструвати неймовірну працездатність і численні здобутки, однак так і не спромогтися втілити свою давню мрію - бодай одну олімпійську медаль/президентство. Якщо ж  « фінська ракета »  вже остаточно втратила будь-які шанси на нову спробу, то в  « української ракети »  запасу газу для  « виходу на орбіту »  точно побільше. В Україні стабільність . Народ отримує регулярні порції електоральних тортур, звично обираючи  « менше зло »  на послідуючу гонку за щастям, але знову і знову хибить останнім пострілом, йдучи на вже звичне штрафне коло і так само традиційно пропускаючи всі можливі перспективи поперед себе. Українська реальність просякнута гасом буденного мазохізму, наче без того Україна не була б Україною. Весь час потрібні ускладення, потрібні нові кола страждань і нові спроби до я...