Gaarðaríki

Після нашої перемоги всі південні, східні та деякі центральні регіони України повинні оновитися. Ракетами й бомбами росія випалює ці землі, лишаючи по собі лиш непридатні для життя території та руїни. Але що буде далі? Зараз ми платимо величезну ціну за намагання жити цивілізовано та вільно, платимо тисячами життів найкращих серед нас. Ми у будь-якому випадку переможемо. Наші воїни героїчно боронять країну супроти «русского міра», якому не буде місця сьогодні і для наступних поколінь українців. Так, війна триває: ще не одне село і місто будуть зруйновані. Російська злочинна армія інакше воювати просто не вміє. Однак зараз зрозуміло лише одне: ці терени, які нібито слугували опорою «русского міра» в минулому, повинні переродитися докорінно. Вони повинні стати опорою оновленого українства, стати символом оновленої держави й тотальної відмови від всього російського, як непотрібного баласту в майбутньому. Поруч з гігантськими жертвами й неосяжними руйнуваннями Україна отримує шанс перебуду

Сполучені Штати Америки 4 липня відзначили 245-у річницю з моменту проголошення незалежності. Це був перший День незалежності для Джозефа Байдена у статусі президента і другий для країни в умовах пандемії коронавірусу. Попри кризовий період Вашингтон залишається найвпливовішим політичним та економічним гравцем світу. Суспільне розбиралося, як змінювалися США за останні 10 років і як це вплинуло на країну сьогодні. 2011 — 2017: Від кризи до кризи Барак Обама увійшов в історію США як перший темношкірий глава держави, який втілював ліберальні реформи, а також був "попзіркою" світової політики. За його правління країна змогла оговтатися від наслідків фінансової кризи 2008-2009 років й надати дієві стимули для рекордного економічного зростання. Обама розпочав довгоочікувану реформу охорони здоров’я (Obamacare), покликану впорядкувати у країні систему медичного страхування для десятків мільйонів американців. У 2015 році за ініціативи Обами у США розширили права сексуальних менш

Мабуть лише Міхеіл Саакашвілі знає, чи стало його повернення до Грузії тріумфальним. Наручники на руки й небо "в кліточку" — доволі сумнівна перспектива. Тут важливо розуміти мотиви, але відповідь може лежати на поверхні. У першу чергу слід прийняти той факт, що Саакашвілі — це не просто політик, але й куди більше авантюрист. Його кар'єра повна яскравих прикладів з карколомних і дуже зухвалих кроків: від фактичного революційного усунення від влади Шеварнадзе, до "прориву" в Україну через "Краківець". Повернення до Грузії доста легко лягає у подібну "логіку". І теперішня історія є лише закономірним продовженням того "вибухового Мішико". Іншою вадою політика є фанатична залежність від влади й впливу. Після "грузинського періоду" він майже одержимо шукав свого місця серед українського інституційного хаосу, однак опинився на задвірках всіх можливих процесів. Саме тому, якщо переглядати "бекграунд", для Саакашвілі укр

Радянські лідери під час конференції у Варшаві, 14 травня 1955. Фото: AP 14 травня виповнюється 66 років з підписання Варшавського договору, що став основою для створення військового блоку соціалістичних держав у Європі за провідної ролі Радянського Союзу — Організації Варшавського договору (ОВД). Документ закріпив "блокове" протистояння у "холодній війні". Про що був цей договір, що лежало у основі діяльності ОВД і як вона стосувалася України і які наслідки це мало для світу сьогодні – у матеріалі Суспільного . Контекст Після закінчення у 1945 році Другої світової війни, у світі постало питання повоєнного врегулювання. Інтереси найбільших "світових гравців" — СРСР і США перебували у конфліктних площинах. Це вилилось в активні військові протистояння у різних частинах світу (зокрема — у 1950-53 роках на  Корейському півострові ). Та основна увага зосереджувалась у Європі, яка стала ареною в першу чергу ідеологічних змагань соцтабору і умовного "Заходу

Режим Лукашенки тривалий час здавався безнадійно "застійним". Він цілковито віяв совковим "душком" і такими близькими серцю для пересічних українців "чистими вулицями і махровим порядком". Але щось пішло не за планом і вдягати "вставну щелепу" білорусам після виборів не захотілось. Влада відчула небезпеку і почала вмикати тумблер насильства.  В останні кілька днів складається непереборне враження того, що політика Лукашенки начисто позбувається самого поняття політики. Там вже навіть не намагаються розігрувати імітацію процесу. Це поступово перетворилося на згусток рефлексій, політичної фантастики та спроб помститися всім і кожному. Історія із затриманням літака в аеропорту Мінська — як черговий тому доказ. Справа навіть не у тому, що Білорусь по суті перетворюється на державу-терориста, справа у перспективах цієї країни зараз. Зі зрозумілих причин тепер уже "блокадний" Мінськ отримав фактичного господаря і поволі перетворюється на ще о

Сергію Стерненку дали 7 років у справі про "викрадення і катування" одеського депутата. Слід відразу сказати, що розгляд перебігу судового процесу наразі позбавлений сенсу, з огляду на ймовірну апеляцію сторони захисту. Тому це лише перший етап - далі більше. Залишимо різного роду "процедурні" речі для  юристів і перейдемо до улюбленого - конспірології та констатацій. "7 років до 7-ї річниці" Мабуть просто співпадіння, однак дата вироку оголошувалася майже день у день з часом 7-ї річниці перебування Арсена Авакова на посту глави МВС. Підсилює подібні підозри і те, що Аваков був чи не найбільш критикованою персоною зі сторони активіста. Знаючи, як очільник МВС і його оточення люблять "працювати зі ЗМІ", можна припустити, що критичні вислови Стерненка дуже сприяли просуванню "правильних" судових висновків.  З огляду на доводи обвинувачення, можна також припустити, що декілька справ проти Сергія мають беззаперечну політичну складову, що яс

Призначення Леоніда Кравчука головою делегації ТКГ у Мінську є всеціло рухом у неправильному напрямку. Причин декілька. Ключова серед них - візіонерська: фігури такого калібру як Кравчук і Фокін не мають чого запропонувати у даному форматі роботи. І користь від такої "діяльності" для держави буде мінімальною, якщо не шкідливою. 1. Повноваження. Логічне запитання виникає із самого старту даної історії - щодо впливу "голови делегації" на процес перемовин. Навіть попри можливу "символічність" такої посади (як у випадку Кучми), чітко визначений куратор процесу повинен бути, за яким "фінальне слово". Кравчук наразі розуміє тільки "вектор на мир", називаючи це "своїм головним завданням". Але не схоже, що наразі у першого президента є необхідний арсенал для організації переговірного процесу для досягнення бодай якогось виграшного результату для України. 

Як би то цинічно не прозвучало, але у "справі Стерненка" є свої "плюси".  Це вкрай корисна наочна демонстрація і узагальнене нагадування того, наскільки гнилою і міцною залишається система. Попри всі соціальні зрушення, вона нікуди не зникла. Беззаконня, свавілля, замовні напади, вбивства активістів, безкарність замовників і виконавців, криміналітет у спайці із владою - це все ще реалії нашої буденності.  Сюрреалістична картина - поняття "української" відповідальності: тут вона являє собою інформаційні "м'ячики для жонглювання" і аж ніяк не є чітко сформованою інституційною машиною справедливості. Ця справа вміщує у собі весь той масив "болячок", якими повніє тіло України: ангажованість, упередженість, безправ'я і засилля антидержавного лобі.  Так само це нагадування про ще одну складову нашої системи - про регіональний неофеодалізм по всій країні, який завжди ігнорувався у столиці. Децентралізація - це дуже добре (

Вакарчук вдруге покидає українську політику. У даному контексті - не можна сказати, що його рішення було аж таким несподіваним. Однак були "певні очікування". Так само, як у його прибічників і симпатиків були "певні очікування" на його президентську кампанію, на його підготовку до більш широкої участі у публічній площині, на його роботу над собою, на його чіткий діалог з суспільством. 1. Проблеми Вакарчука - у його цілковитому нерозумінні цілей своїх початкових прагнень: на одних лиш стремліннях далеко не виїхати, а без конкретики - дуже важко формувати завдання на майбутнє. По суті, він пішов у політикум з дуже великою затримкою і з дуже розмитим "меседжем", чим розтринькав купу шансів на роль "альтернативи" (на яку був запит у соціуму, і яку у кінцевому підсумку здобула собі команда Зеленського). Більше того, він говорить, що посади і політична кар'єра та влада його зовсім не цікавлять. І взагалі: він має малий інтерес до такої боротьби, йо

У понеділок, 2 грудня, Китай запровадив  перші санкційні обмеження  проти США через втручання Вашингтону у внутрішні справи Піднебесної. Зрозуміло, що інформаційно основний акцент цієї історії не стосується економічної частини китайсько-американських відносин, оскільки мова йде виключно за політику. КАРТИНКА "НОРМАЛЬНОСТІ". В авангарді стоїть проблема Гонконгу, де ще з кінця березня 2019 року тривають протести проти політики Пекіна. Тоді демонстрації розпочались через  зміни до законопроекту про екстрадицію  правопорушників з Гонконгу до континентального Китаю, але цілком зрозуміло, що лише один такий законопроект не міг спровокувати настільки велике обурення. Принаймні, він точно не був основною причиною багатомільйонних маршів. Тут він став, ліпше, приводом або ж тригером до підняття того комплексу китайських внутрішньополітичних проблем, який формувався упродовж двох десятиліть співіснування капіталістичного Гонконгу із комуністичним Китаєм. З одного боку є чудо