МАКЛЕР З ІНСТИТУТСЬКОЇ

ПРО ПОГАНЕ

Девальвація гривні, валютні інтервенції Нацбанку, скорочення золотовалютних резервів України (ЗВР), потреба в кредитах МВФ - як часто ми бачимо ці словосполучення, гортаючи стрічки новин в Інтернеті, та чуємо їх з екранів телебачення. Ця тематика стала одним із трендів інформаційного простору України останніх 4-5 років, в період, коли гривня піддалася найбільшим потрясінням (які досі тривають). Причин знецінення нацвалюти України дуже багато: війна та економічні наслідки, які вона тягне за собою; відсутність реформ в окремих секторах або ж занадто повільна їх імплементація, поганий інвестиційний клімат, значна зовнішня заборгованість держави, що викликає потребу періодичного обслуговування боргу, політична нестабільність, величезна недовіра суспільства до нацвалюти та багато-багато інших. Все це приводить українця або ж українську компанію в банк або обмінник, щоб придбати євро або долар. Або ж в очікуванні ще вищого курсу змушує тримати цю валюту у себе, не поспішаючи йти у обмінник. Це також змушує іноземного інвестора йти з України, а інших - не поспішати заходити на український ринок. Створюється ситуація практично перманентного тиску на гривню, що відображається на графіку ціни гривні. Як ми знаємо, цей графік аж ніяк не нагадує кардіограму в останні 4-5 років, а скоріше легендарний спуск Джеймса Кемерона на дно Маріїнської впадини.

НБУ - це той суб'єкт, який має справу з цим тиском і попри нищівну критику його діяльності у валютному регулюванні, на мою думку, Нацбанк діє в рамках покладених на нього функцій та використовуючи наданий йому, доволі малий інструментарій, тому його діапазон дій достатньо вузький. Основним інструментом, звичайно ж, є валютна інтервенція Нацбанку, якою банк постійно намагається гасити пожежі на валютному ринку, продаючи іноземну валюту, тим самим регулюючи пропозицію долара чи євро на ринку. Проблема полягає в тому, що економічні, політичні, фінансові та інші фактори, які тиснуть на гривню нікуди не зникають, більше того, мають потенціал до збільшення своєї питомої ваги, а отже і збільшення тиску на гривню. Навіть за умови початку активного реформування держави, економіки, фінансового сектору, Україна ще довгий час не зуміє позбутися тренду на послаблення гривні (хоча може трішки пригальмувати цей процес), адже це робота не одного року. Таким чином, ми бачимо, що Нацбанк здійснює валютні інтервенції в стабільно поганих економічних умовах, що вимагає скорого повернення з новою порцією валюти. Все це приводить до вичерпування золотовалютних резервів та звертання до міжнародних фінансових інституцій з проханням надати кредити, щоб не допустити зниження обсягів ЗВР до критичних рівнів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Після прочитання перших двох абзаців логічно має виникати думка - потрібно покращувати

умови, щоб стабілізувати гривню і, можливо, розвернути тренд в сторону здорожчання гривні. І це правильна думка. Створення сприятливого інвестиційного клімату іноземним інвесторам, заохочення експорту через інструменти податкових преференцій, дипломатичної допомоги, вигідних кредитних ліній, приватизація наідйними іноземними інвесторами, стабілізація політичного життя держави та ряд інших заходів можуть і повинні завести в Україну великі обсяги іноземної валюти. І це я назвав тільки заходи щодо притягнення валюти в Україну, існує ще ціла низка інструментів по зменшенню попиту на іноземну валюту, не говорячи уже про механічні, штучні обмеження (зобов'язання експортерам продавати більше валютної виручки, обмеження продажу валюти в день і так далі). Я не називаю "попитові" заходи по причині того, що стратегічно вони шкідливі для економіки і негативно сприймаються простими громадянами та бізнесом, але це окрема тема для розмови.

Названі речі сприятимуть міцності гривні, а отже зменшиться тиск на НБУ в питанні контролю за гривнею та дозволить держбанку утримувати ЗВР на потрібних рівнях, не витрачаючи постійно ці ресурси на боротьбу з девальвацією гривні. При дуже хороших умовах, НБУ навіть зможе збирати вершки у формі надлишків валюти на ринку, щоб поповнювати резерви, але на це потрібен час. Час потрібен ще й тому, що існуючий курс гривні є неприйнятним і НБУ не зможе ще дуже довго збирати вершки хоча б тому, що курс гривні має вийти на здорові показники. Наголошую, навіть за умови активного реформування економіки, сектору фінансів, миттєвих результатів не буде. Потрібна планомірна, тривала і продумана стратегія, окрасою якої буде її реалізація. Це домашнє завдання школярки України на наступний тиждень. Є ж завдання, які треба вирішувати зараз, бо дзвінок на урок через 5 хвилин, а завдання на нього, яке було задано ще минулого місяця, ця школярка чомусь не зробила.

ТАКТИКА

Проблеми є. Вони тут і зараз, і нікуди не зникнуть в скорому часі. Середньо- та довгострокові стратегії важливі, але вони потребують часу і відсутності поспіху, бо це робота на фундамент держави. Сучасні умови вимагають не тільки стратегії, але й тактики, швидких рішень, які можуть виправити ситуацію. Поки в питанні ЗВР Нацбанк покладається тільки на кредити, які фактично стали єдиним джерелом збільшення обсягів ЗВР (тимчасового, бо гроші потім знову проїдаються). Кредити, які надаються Нацбанку - це на апарат штучної вентиляції легень для гривні. Це не вихід, хоча я б і не поспішав говорити, що це неправильно, бо поки це справді чи не єдиний спосіб не допустити зниження ЗВР до критичних рівнів, а отже не допустити колапсу української економіки. 

Що стримує Нацбанк від змін? Напевно, ідей існує достатньо багато і всі вони цікаві, проте, мою думку, особливу увагу можна було б приділити реформуванню системи управління золотовалютними резервами України. На сьогоднішній день, згідно Закону України "Про Національний банк України", Нацбанк може використовувати кошти резерву для здійснення валютних інтервенцій на внутрішньому ринку; на технічні та адміністративні операції з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами (офіційні резервні активи - резерви в іноземній валюті, резервна позиція МВФ, спеціальні права запозичення, золото та інші резервні активи, що є в розпорядженні Національного банку України); на виплату боргів та участь в статутному капіталі окремих міжнародних організацій. Як ми бачимо, інструментарій доволі вузький, де тільки валютна інтервенція може розглядатися як атрибут валютної політики Нацбанку. Саме цей бідненький інструментарій зв'язує руки регулятору в питанні забезпечення стабільності гривні, адже Нацбанк де-факто майже не має ринкових  важелів впливу (крім інтервенції).

Що може слугувати виходом? На мою думку, це значне збільшення гнучкості системи управління резервами, надавши регулятору ширший інструментарій. Це може бути втілено в життя за рахунок змін до чинного законодавства, яке регулює діяльність Нацбанку, якими буде передбачено можливість регулятора використовувати кошти для інвестування в цінні папери на міжнародних фондових ринках, товарні позиції (контракти на зерно, рис, какао і так далі) сировинні активи, інші валюти задля отримання прибутку на коливаннях. Це дозволить Нацбанку штучно збільшувати обсяги резервів за рахунок спекулятивної політики на міжнародних ринках акцій, товарів та валюти. Тим більше, якщо ми прослідкуємо динаміку розвитку того ж фондового ринку в світі, то зараз він надає унікальну можливість заробляти чималі кошти, чим Нацбанк через свою законодавчу неповороткість не користується. 

Звичайно, такі зміни потребують встановлення певних правил користування резервами для інвестування. Зокрема, не можна допустити використання великого обсягу резервів, що є великим ризиком для економіки. Тому доречними є наступні кроки:

1) обмеження обсягів резервів, які можуть бути використані для спекулювання на міжнародних ринках. Навіть використовуючи достатньо небагато коштів, можна заробити доволі пристойні суми на купівлі-продажі акцій, до прикладу;

2) іншим важливим запобіжником має стати заборона купівлі Нацбанком активів на первинному ринку, адже це відразу може викликати занепокоєння щодо неупередженості регулятора (робота на первинному ринку може бути розглянута як цілеспрямована підтримка певної компанії). Нацбанк має працювати тільки на вторинному ринку;

3) прозорість та регулярна звітність регулятора щодо політики у цьому секторі. Не тільки державні інституції, але й громадянське суспільство повинно мати доступ до інформації щодо операцій Нацбанку на міжнародних ринках;

4) акцент на короткострокових операціях. Утримування у себе довгий час акцій або інших активів може слугувати зайвим ризиком. Нацбанк повинен проводити свою гру на ринках коротко, тим самим мінімізуючи ризики, хоча й дещо страждаючи в обсягах прибутку. На мою думку, це необхідна жертва. По копійочці збільшувати резерви - ось головний принцип.

Я впевнений, що існують інші запобіжники, але це вже робота при підготовці конкретної законодавчої ініціативи, моя місія - познайомити з ідеєю.

Такий вектор реформування потребуватиме і кадрового посилення, адже робота на різного роду міжнародних ринках потребує участі професіоналів, які добре розуміються у своїй справі і більше спрямовані на отримання прибутку, ніж на розбудову держави. Ці люди мають думати як інвестори, а не як державники, адже насправді їх ціль - заробіток на спекуляції. Так, найм таких людей потребуватиме значних фінансових вливань, але воно того варте і може дуже швидко окупитися.

Є нам на що опертися і в плані закордонного досвіду. Зокрема, мова йде про Державний пенсійний фонд Норвегії, який також займається інвестуванням на різних ринках. Постійний заробіток на спекуляції дозволяє йому ніколи не відчувати проблему дефіциту коштів фонду (а соціальна сфера в Скандинавії роздута, потребує великих видатків). Більше того, у часи, коли нафта різко впала в цілі і Норвегія як один з найбільших експортерів нафти це відчула, пенсійний фонд цієї держави майже не відчув впливу цього піке, амортизувавши втрати від надходжень від продажу нафти активнішою інвестиційною політикою. 

Звичайно, це Норвегія) Зовсім інша держава з зовсім іншими людьми, але прикладом для нас має слугувати механіка їх ідеї, а не саме наповнення. 

ВИСНОВКИ

Сучасна Україна щодня стикається з викликами і ці виклики настільки комплексні, що їх рішення це не просто питання розумної стратегії, вдало підібраних людей для їх реалізації, політичної волі, але й тривалого часу. Економічні, фінансові, політичні умови не сприяють тому, щоб ми у скорому часі могли думати про міцну гривню, збільшення золотовалютних запасів та відмову від кредитів МВФ, Світового банку і так далі. Щоб зламати існуючий стан речей потрібні реформи, по-іншому ніяк, це безальтернативно. І якщо з реформами стратегічного характеру ми визначилися (хоча ще й не зовсім втілюємо), то з тактичними ходами є проблеми, адже інколи тактика здатна дати бензину автомобілю реформ. Саме такою "бензозаправкою" може стати ідея розширення інструментарію Нацбанку у питанні управління ЗВР. Ця ідея для роздумів, а, можливо, і спростування, але спростування - це теж добре, адже воно відкидає один напрям руху і наближає нас до правильного.