Gaarðaríki

Як би то цинічно не прозвучало, але у "справі Стерненка" є свої "плюси".  Це вкрай корисна наочна демонстрація і узагальнене нагадування того, наскільки гнилою і міцною залишається система. Попри всі соціальні зрушення, вона нікуди не зникла. Беззаконня, свавілля, замовні напади, вбивства активістів, безкарність замовників і виконавців, криміналітет у спайці із владою - це все ще реалії нашої буденності.  Сюрреалістична картина - поняття "української" відповідальності: тут вона являє собою інформаційні "м'ячики для жонглювання" і аж ніяк не є чітко сформованою інституційною машиною справедливості. Ця справа вміщує у собі весь той масив "болячок", якими повніє тіло України: ангажованість, упередженість, безправ'я і засилля антидержавного лобі.  Так само це нагадування про ще одну складову нашої системи - про регіональний неофеодалізм по всій країні, який завжди ігнорувався у столиці. Децентралізація - це дуже добре (...

Що мене постійно торкає у дні Гідності та Свободи, які "відзначаються" 21-22 листопада, так це стійке відчуття цинізму. Я часто проходжу Майданом, де стояли ті барикади, де колись відчувалася позитивна атмосфера взаємної допомоги, порозуміння та міжособистісної щирості. А зараз видніються лиш озлоблені барикади байдужості та твердолобства. Всі вони - великі "експерти" у своїх розмовах на вулицях і переходах, великі "політологи" в мережі і дуже "логічні" у своїх аргументах в житті. Так само гаряче бійці невидимого фронту й надалі продовжують свої зеленсько-порошенківські дискусії. Однак у певну мить вони оглядаються навколо і зневірено усвідомлюють, що нема ані достойного життя, ані поваги до себе, ані гідності, за яку так боролись. І тоді настає момент, коли вся та честь, повага, гідність продаються за безцінь брехунам і пройдисвітам, під чиїми прапорами починають давитися з жовчі ці "чудові громадяни", клюнувши на дешеві агіт...

Нардеп від "Слуги народу" Богдан Яременко  вибачився  "за необдуманий вчинок" перед дітьми і президентом. Спишемо даний факт на умовне етичне пробудження, але в даній історії простежується певна закономірність суспільна. І справа навіть не в тому, що депутат хотів просто "пожартувати", чи то " розвести журналістів ". Не раз доводилося спостерігати, як українці з інфантильним подивом реагують на подібні історії про політиків з інших країн: скажімо, " звільнився через плагіат ", " звільнився через інтимний скандал ", " звільнився через корупцію " і т.д. Для нашого соціуму такі історії - дикість, оскільки громадянська культура все ще застрягла на початках свого еволюційного розвитку. Корупційний  скандал ?  Не проблема ! Сексуальний  скандал ? Та взагалі  байдуже !  Вбивство ?  Гроші і вплив  вирішують все. Скільки таких історій вже було, є і буде? Безліч. Чому? Все це свідчить не просто випадкове перетікання хво...

Спойлер: ніт. А далі детальніше. 1. Мабуть можна не нагадувати про те, як свого часу вже організовували помпезний парад для  мєнта-генерала , якому за вислугу перед президентом в розпал війни на Донбасі зігнали всю техніку з фронту і чим це все  закінчилося . Покараних досі за ту злочинну халатність немає, а Муженко опісля скаже, що якби знали про напад Росії, то ніякого параду не було б.  2. Парад не грає ніякої помітної ролі в мотивації суспільства для чогось. Чи знає народ, що в Україні є армія? Знає. Але якщо соціум хоче просто шоу з технікою й оркестрами, лампасоносними генералами й маршем і готовий при цьому всьому платити за це новими Іловайськами - тоді будь ласка. Якщо питання стоїть на повістці - завжди можна обговорити. 3. Грати на публіку м'язами і мати боєздатну армію - різні речі. В тому і проблема, що поки навіть немає чого показувати на таких парадах. Хвалені "Оплоти" і високоточна зброя про яку багато говорили - поки не в пріоритеті поставок для у...

А пам'ятаєте ентузіазм від Майдану? Пам'ятаєте той нестримний порив людей і ту невичерпну жагу справедливості? Ті події ще досі комом стоять і впоминати їх - це вкотре нагадувати собі ціну бажання змін. Але до чого все докотилося? А потім була війна, був Путін і були ГРАДи, був Іловайськ і було Дебальцеве. Була інфляція пам'яті Майдану (хтось згадає зараз за "Небесну сотню"?), яку споганили і спаплюжили ті, хто назвав себе "владою" - кому довірили люди свої долі і хто так нашвидкоруч все злив до примітивних лозунгів "армія, мова віра", Свинарчуків і Кононєнків, вбивств громадських активістів і "проєвропейського Януковича". Хто без совісти і жалю злив всі намагання до зміни системи, до трансформації держави. І від того ентузіазму залишилася пустка - кого перекосили російські "котли", хто виїхав на заграниці й зневіривсь остаточно в можливості змін, а кому просто стало байдуже. Україна перетворилася на невпинний механі...

Українська демократія мертвонароджена. Вона зрощена не за внутрішнім поривом, а (в силу певних умов) надиктована зовнішнім трендом. В той час як європейська демократія сформувалася планомірно й поетапно, українська "недодемократія" - взагалі "не лягає" на підготовлений грунт державності, щоб організувати працюючі і головне ефективні інститути влади. Тим паче, що прямо ставиться під сумнів сам факт здатності до розвитку державного проекту. Він просто стоїть на місці. 100 років тому серед потенційної політичної еліти українців популярним був соціал-демократичний рух, де основний наратив базувався на  "драгоманівських принципах" . То був саме той необхідний ідеологічний чинник, здатний виростити в собі "демократію здорової людини". Але за час нової російської окупації весь актив був або ж знищений, або ж виїхав на еміграцію, що не дало необхідного продовження процесу. В результаті ж, після відновлення незалежності - народ отримав пострадянський...

Менш ніж через рік Україна дізнається ім ’ я нового глави держави. 31 березня 2019 року стартують президентські вибори, хоч підготовка вже йде повним ходом. Маховик електорального циклу запущено, що знаменує старт передвиборчої агітації. У політичному плані наступний 2019 рік може стати роком несподіванок,  або ж роком розчарувань для України. Що це буде: повернення на лідируючі позиції старої когорти популістів, чи абсолютно нові люди при владі? СВІЖА КРОВ Для багатьох відомий співак Святослав Вакарчук став уособленням останньої надії на зміни в країні. Журналісти активно цікавляться можливими політичними амбіціями музиканта, проте сам Вакарчук старається уникати відповіді. Однак медіа і соціологи продовжують нагнітати ситуацію. За даними групи «Рейтинг» на наступних президентських виборах за лідера «Океан Ельзи» готові віддати голоси лише 5% респондентів . Непереконливі цифри, хоча у західних ЗМІ українського музиканта вже встигли охрестити чи не «єдиним потенційним...

Практично щодня ми чуємо та читаємо про потребу боротьби з фейковою інформацією та пропагандою. Висока частота появи таких закликів в українському інформаційному просторі пояснюється, в першу чергу, тим, що ми, українське суспільство, стали жертвою використання цього інструментарію, що з часом відкрило шлях Кремлю до анексії Криму та військового вторгнення на сході України.  Боротьба з пропагандою та фейковими новинами справді є важливою, адже обидва ці явища несуть в собі загрозу для стабільного та прогресивного розвитку суспільств, проте в натовпі людей, які вигукують гасла "Ні пропаганді" чи "Стоп-фейк", дуже рідко, але все ж можна почути поодинокі голоси, які говорять про великі ризики в цій боротьбі. Перш за все, варто розуміти, що боротьба з фейками та пропага ндою потребує чіткого визначення "фейку" та "пропаганди" і встановлення меж цих категорій. В такій ситуації величезну перевагу отримує суб'єкт, який має монополію на ...

Емо́ції  (від  фр.   emotion  — «хвилювання», «збудження») - це психічний, складний стан організму, що призводить до дії симпатичної нервової системи і підвищення життєдіяльності організму. НАКУРЕНО "Україна" - це кафе, в якому можна курити всім і де завгодно. Не тому, що це дозволено, а тому, що це не заборонено. "Некурці" не галасують з цього приводу, обмежуючись буркотінням собі під ніс, "курці" курять далі. Ось серед сигаретників можна помітити начальника поліції, поруч лікар районної лікарні, а в дальньому кутку депутат облради. Всі вони чекають закінчення обідньої перерви. Чекають її і "некурці". Останнім не потрібно йти на роботу відразу після обіду, вони просто чекають, коли на свої робочі місця повернуться володарі диму. Навіщо? Бо в миршавого згорбленого чоловіка, який давно кинув курити, є серйозна розмова з начальником поліції щодо працевлаштування сина. Худорлявій жінці, яка п'є чай без цукру, треба виробити медичну дові...

Досить дивно зустрічати думки про співставну роль сучасних кризових проявів з піком "Холодної війни" - Карибською кризою. Але як можна порівнювати дві різні епохи, якщо у 60-х роках світ стояв на порозі реального ядерного зіткнення двох найбільших міжнародних акторів, охопивши величезний комплекс принципових розбіжностей між рівними за потенціалом і ресурсами глобальних проектів, які своїм масштабом уособлювали конкуренцію типів економік, ідеологій та суспільних укладів? Путінська Росія не дуже підходить на роль соціалістичного гіганта, та і Штати вже не ті, якими вони були за Ейзенхауера, Ніксона та Рейгана. Сторони конфлікту все ще непевні у своїх позиціях. Вони нестійкі, піддаються постійним медійним впливам і варіюються в часі. Світ став мультиполярним, хоч і зберіг чільне місце для єдиного геополітичного домінанта, якому ресурсно важко утримувати чітко структуровану систему міжнародних відносин. Хаос керує системою, система керує умовами. Негативною стороною та...

Чому вірменська історія важлива?  Ми забуваємо, що весь пострадянський простір єднають достатньо конкретні симптоми політичних режимів. Вони схожі за хронічною тяглістю до авторитаризму, корупційною системою "своїх" і невідворотним революційний потенціалом. Те, що відбулося у столиці Вірменії - один із наслідків радянських "суспільно-політичних експериментів". Крах СРСР став для світу геополітичним суперземлетрусом, який докорінно змінив обриси простору колишньої імперії, спричинивши революційні афтершоки на зламі тисячоліть. Трусило Грузію та Україну, тепер трусить Вірменію. Що характерно, від подібного не застраховані так само інші країни колишнього СРСР, оскільки "постсоюзна весна" лиш набирає обертів. Все тому, що радянщина виробила надзвичайно потужні владні інститути, які підім'яли під себе економіку та соціум, трансформувавши їх в інструмент державного управління, обмежуючи можливості для їхнього фактичного розвитку. Проте динам...

Наукам про соціум зараз випадає феноменальний шанс до вивчення унікальних суспільних явищ.  По суті, дослідникам падає в руки крутий матеріал для описання всіх можливих ефектів прояву структурно деформованого та глибоко маргіналізованого суспільства. Полігон під назвою «Україна» – найкраще для того місце. Раніше теж можна було щось досліджувати, але тільки в умовах системної кризи матимете змогу простежити ключові тенденції проблем державного організму. З часом приходить усвідомлення деяких банальних основ. Виходить так, що одномоментно і якось дуже несподівано «рожеві окуляри» дитинства здуває вітром і трощить під колесами суцільного життєвого «КАМАЗу». У зрозумілій для будь-якої дитини логіці відображається хоч і жорстка, проте правдива парадигма: пріоритети зводяться до достатньо примітивних орієнтирів, позбавляючись тяги до ідейного і хорошого. Хто не бере участі в такому «переродженні» – лишається обабіч тієї маси людей, пізнавших «дзен» і увійшовших в прекрасні о...