БУДЬМО ОБЕРЕЖНІ В СВОЇХ ПОЗИТИВНИХ ПРАГНЕННЯХ!

Практично щодня ми чуємо та читаємо про потребу боротьби з фейковою інформацією та пропагандою. Висока частота появи таких закликів в українському інформаційному просторі пояснюється, в першу чергу, тим, що ми, українське суспільство, стали жертвою використання цього інструментарію, що з часом відкрило шлях Кремлю до анексії Криму та військового вторгнення на сході України.  Боротьба з пропагандою та фейковими новинами справді є важливою, адже обидва ці явища несуть в собі загрозу для стабільного та прогресивного розвитку суспільств, проте в натовпі людей, які вигукують гасла "Ні пропаганді" чи "Стоп-фейк", дуже рідко, але все ж можна почути поодинокі голоси, які говорять про великі ризики в цій боротьбі.

Перш за все, варто розуміти, що боротьба з фейками та пропагандою потребує чіткого визначення "фейку" та "пропаганди" і встановлення меж цих категорій. В такій ситуації величезну перевагу отримує суб'єкт, який має монополію на "критеріювання". В сучасному світі це практично завжди держава, а отже політична залежність "критеріювання" неминуча. Варто розуміти, що отримання такого потужного інструменту як "монополія на визначення" дає можливість владі маніпулювати поняттями "фейк" та "пропаганда", виставляючи певні інформаційні матеріали за ці два явища. Це також дозволяє владі фільтрувати інформаційний контент, тим самим контролюючи зміст контенту, який перебуває в інфопросторі. Як ми бачимо, "монополія на визначення" тягне за собою монополію на саму інформацію.

Таке прагнення держав у формі влади не є чимось унікальним чи ультрасучасним, це класичний різновид маніпуляції, але у сучасних умовах він набуває особливої загрози для розвитку суспільства ще й тому, що саме суспільство вдалося переконати у важливості боротьбі з фейками та пропагандою. І ви, напевно, помічали, що вдалося переконати виключно у цьому загальному твердженні, вужче пояснювати поняття невигідно державам, адже це скорочує їх поле для інформаційного маневру. Використавши існуючі умови та додавши власну політичну потребу, багатьом державам вдалося використати суспільний запит для задоволення власних політичних цілей. На жаль, такі процеси ми простежуємо навіть в найпрогресивніших демократіях світу.

Використання вивіски "боротба з фейками та пропагандою" дозволяє абсолютно легітимно запустити процеси фільтрації інформаційного поля, введення цензури в ЗМІ, контроль за соцмережами і так далі. Наголошую, що в сучасному суспільстві багатьом державам уже вдалося здобути легітимність таких кроків, завдяки певним умовам, в яких опинилися окремі суспільства.

Чи можливим є те, що боротьба з пропагандою може привести до сповільнення демократизації, певного "закриття" відкритих суспільств? Безумовно! В неправильних руках, які будуть використовувати "монополію на визначення" в своїх цілях, ця боротьба може стати першим кроком на шляху сторення авторитарних (а то й тоталітарних) держав. 

Чи означає це, що цієї боротьби не слід проводити? Звичайно, ні. Це необхідна боротьба, адже дуже великий обсяг фейків насправді деструктивний і його ціллю є обман та викривлення реальності, але повинен існувати потужний громадянський контроль за процесом визначення "фейку" та "пропаганди", який би урівноважував вплив держави в цьому процесі і не дозволяв їй "монополізувати" визначення. Але, на жаль, на цьому не закінчується рецепт контролю за процесом визначення. Зазвичай, ми зупиняємося на громадянському контролі як фінальному етапі контролю, але рідко коли ми задаємо питання - а які ж мають бути ці громадяни? І ось тут, як на мене, головна проблема - суспільство з низьким рівнем якісної освіти просто не в змозі стати ефективним контролером, адже саме є ключовим об'єктом маніпуляції влади. 

Тому найважливіший важливий інструмент боротьби з пропагандою і фейками - це довготривала стратегія з розвитку освіти, яка б базувалася не на підготовці "суспільного робота", а підготовці  особистості з незалежним, критичним мисленням та здатністю до діалогу, а не нав'язування. Це складна місія, практично утопічна, але я вірю в її реальність, адже бачу певні успіхи такої стратегії в багатьох державах світу, де такий крен освіти уже був обраний і ці суспільства не так легко піддаються пропаганді, адже завдяки діалогу та раціональному осмисленню реальності прийшли до свого бачення "ідеального" та "ефективного". Але це був діалог на різних рівнях всередині суспільстві, а не діалог між владою і рештою суспільства, що є в корені невірним. 

Зміна себе, робота над власним інтелектом, над відкритістю розуму новим ідеям, відкидання яких можливе тільки після аналітичної обробки, а не просто тому, що вони нам завідомо не подобаються - це найкращі ліки від фейків та пропаганди.