Gaarðaríki

Нічого особистого, просто бізнес Трамп їде в Сінгапур домовлятися з Ином, Трамп їде в Гельсінкі домовлятися Путіним. Дональду байдуже на передісторію та критику - він бачить конкретну ціль. Ми знову повертаємося до очевидного: властива Дональду бізнесова тяга домовлятися вкотре себе проявила. Американський максималізм сповна знайшов своє відображення у даній персоні і критика тут нічим не допоможе, адже для президента США невизначеність - найгірший прояв слабкості. Це прямо суперечить його виборчому слоганові "America great again", тому Трамп робитиме все можливе, щоб надалі гнути свою лінію. У його розумінні подібні кроки - це демонстрація домінації, лідерства і відсутності страху перед проблемою, яку обов'язково слід вирішити. Трамп можливо і має розуміння меж, які надиктовує система міжнародних відносин, однак мотивація закладена в спробі вести діалог зі всіма сторонами, без дотримання будь-якого роду принципів, що не характерно для політиків його рівня...

промо зустрічі Дональда Трампа та Кім Чен Ина в Сінгапурі Не так давно світ готувався до ядерної війни. Через величезну напругу у відносинах з КНДР, сторони постійно здійснювали вкрай необережні кроки, які провокували відкритий конфлікт. Нові ракетні запуски Пхеньяна чергувалися з черговими військовими навчаннями Південної Кореї і США, які підкріплювались посиленим розгортанням американських протиракетних систем на півострові та насиченням військово-морських сил США в регіоні. Схоже, що до війни готувалися всі і це було трохи більше, ніж просто словесні погрози лідерів країн до взаємного знищення через ЗМІ.  Зокрема Дональд Трамп в характерному для себе стилі волів якнайшвидше вирішити корейську проблему. Йому виявилася незрозумілою безкінечна тяганина з 20-мільйонною, економічно відсталою комуністичною Кореєю, яка всі свої ресурси вкладала у розбудову архаїчного за своїми характеристиками військового потенціалу. Майже без підготовки Трамп йшов на реальне загострення, сило...

Чому вірменська історія важлива?  Ми забуваємо, що весь пострадянський простір єднають достатньо конкретні симптоми політичних режимів. Вони схожі за хронічною тяглістю до авторитаризму, корупційною системою "своїх" і невідворотним революційний потенціалом. Те, що відбулося у столиці Вірменії - один із наслідків радянських "суспільно-політичних експериментів". Крах СРСР став для світу геополітичним суперземлетрусом, який докорінно змінив обриси простору колишньої імперії, спричинивши революційні афтершоки на зламі тисячоліть. Трусило Грузію та Україну, тепер трусить Вірменію. Що характерно, від подібного не застраховані так само інші країни колишнього СРСР, оскільки "постсоюзна весна" лиш набирає обертів. Все тому, що радянщина виробила надзвичайно потужні владні інститути, які підім'яли під себе економіку та соціум, трансформувавши їх в інструмент державного управління, обмежуючи можливості для їхнього фактичного розвитку. Проте динам...

Наукам про соціум зараз випадає феноменальний шанс до вивчення унікальних суспільних явищ.  По суті, дослідникам падає в руки крутий матеріал для описання всіх можливих ефектів прояву структурно деформованого та глибоко маргіналізованого суспільства. Полігон під назвою «Україна» – найкраще для того місце. Раніше теж можна було щось досліджувати, але тільки в умовах системної кризи матимете змогу простежити ключові тенденції проблем державного організму. З часом приходить усвідомлення деяких банальних основ. Виходить так, що одномоментно і якось дуже несподівано «рожеві окуляри» дитинства здуває вітром і трощить під колесами суцільного життєвого «КАМАЗу». У зрозумілій для будь-якої дитини логіці відображається хоч і жорстка, проте правдива парадигма: пріоритети зводяться до достатньо примітивних орієнтирів, позбавляючись тяги до ідейного і хорошого. Хто не бере участі в такому «переродженні» – лишається обабіч тієї маси людей, пізнавших «дзен» і увійшовших в прекрасні о...

Про турецьку агресію, як безальтернативну форму самозахисту Після невдалого державного перевороту  діяльність офіційної Анкари суттєво активізувалась і розширилась. Це стосується як внутрішньої політики, так і діяльності на міжнародній арені. Вступивши в сирійську кампанію, Туреччина стала цілком самостійним суб'єктом близькосхідної політики, зайнявши окрему нішу у масштабних розбірках поміж великих геополітичних акторів.  Нещодавно президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вкотре  розкритикував   США за підтримку сирійських курдів,  звинувативши  своїх американських колег  у послідовній брехні  через обіцянки вивести курдські збройні формування з правого берега Євфрату. Він також  нагадав , що після завершення операції «Оливкова гілка» у афрінському кантоні, турецькі війська і FSA   рушать на місто Манбідж . Невдоволені турки все частіше свідомо протиставляють себе позиції США на Близькому Сході, вступаючи у відвертий конф...

Сольний виступ пана Порошенка у Мюнхені надихає і окрилює. Надихає і окрилює тим, що "наше" свинство успішно рухається до завершення. Цивілізований світ поки ще чекає, але таке очікування переважно конструктивне. У Вашингтоні, чи то у Брюсселі повинні зрозуміти, що немає сенсу давати "кредитів довіри" для такої української влади. З іншої сторони - у Порошенка чергові європейсько-американські гастролі: "мюнхенська сцена" зустріла "нашого гаранта" "неймовірними оваціями": для нього і "переповнений зал зібрався", і величезна панельна "дискусія" проведена, і навалом слів підтримки від "союзників та партнерів".  Реформи, боротьба з корупцією, економіка, політичний процес - все це один суцільний грандіозний провал. Репертуаром Петро Олексійович не вражає. Президентська стихія - отримувати "Оскари" за кращу роль у короткометражних виступах, здобувати почесний титул "українського Рейгана...