ÜBER DEN WILLEN IN DER NATUR

Наукам про соціум зараз випадає феноменальний шанс до вивчення унікальних суспільних явищ. 

По суті, дослідникам падає в руки крутий матеріал для описання всіх можливих ефектів прояву структурно деформованого та глибоко маргіналізованого суспільства. Полігон під назвою «Україна» – найкраще для того місце. Раніше теж можна було щось досліджувати, але тільки в умовах системної кризи матимете змогу простежити ключові тенденції проблем державного організму.

З часом приходить усвідомлення деяких банальних основ. Виходить так, що одномоментно і якось дуже несподівано «рожеві окуляри» дитинства здуває вітром і трощить під колесами суцільного життєвого «КАМАЗу». У зрозумілій для будь-якої дитини логіці відображається хоч і жорстка, проте правдива парадигма: пріоритети зводяться до достатньо примітивних орієнтирів, позбавляючись тяги до ідейного і хорошого. Хто не бере участі в такому «переродженні» – лишається обабіч тієї маси людей, пізнавших «дзен» і увійшовших в прекрасні особливості «рутинної нірвани». 

Схожим чином процес дозрівання відбувається і в політичному організмі народів. Переродження болісне, довготривале, повне крові, не рідко супроводжується намотуванням кишок на танкові гусениці. Кількість подібного "набору" напряму залежить від масштабу здійснення.

На підтвердження цього історія постійно демонструє нам відповідну закономірність, яка лише косметично коригується в часі. Якщо брати більш глобально, то історія для людства являє собою набір необов’язкових рекомендацій. ХХІ століття ніяк не впливає на рівень чи то моральності, чи то взаємопієтетності в світі. Саме історія стає основним генератором нової місива, вчергове вдосконаливши лиш знаряддя для вбивств і склад активних акторів світу, лише подекуди і в окремих його частинах зберігаючи первісні види масакри.

Передумовою до трешу завжди є наростання кризи, або ж певнорівневі конфліктні ситуації, які поступово накопичуються, підмиваючи основи дамби, покликаної стримувати емоційні крайнощі. Дамбою в цьому випадку виступає держава (з сукупним інструменталом у вигляді інституту примусу, законів, судів, карних органів) або ж це може бути просто здоровий глузд. Коли щось із цього провалюється під натиском різних факторів - на виході маємо треш. Тому не варто забувати, що навіть міні-кризи, навіть міні-конфлікти - то вірний шлях до чогось більшого і, в даному випадку, не до дуже світлого. В Україні подібна послідовність проявилась дуже яскраво. Мабуть всі пам'ятають ці "кофліктні крихти", які зліпились в здоровезний конфліктний "золотий батон": мовне питання, відносини з росією, питання вже згаданої історії, "ЄС і НАТО нам нє надо" ft "ми гаварім на адном язикє — "Тайожений саюз" і т.д.

Беззаперечно, будь-яка криза має своїх учасників і переважно від їхньої ролі залежить рівень виплеску негативу в майбутньому. Тому «зоряний час» криз автоматично підсвічується найбільш містким деградантством суспільний бруд, який намагатиметься якомога швидше влитись в нові «правила гри», хаотично шукаючи власне місце в системі, використовуючи увесь арсенал найбільш гнилих прийомів. 

Проблема лише в тому, що з ходом часу маніпуляція суспільною свідомістю потребує свого урізноманітнення. Маленькі проблемки, а що поробиш? На єдиних лозунгах не виїхати. Тут навіть якщо втрапиш в якесь лайно, докази якого не надумані, а наочні — завжди можна внести заставу. Реалії спортивної корупціоловлі: зловив, сфотографував і відпустив. І байдуже, що загнуть кількадесять мільйонів, — завжди можна вкрасти більше, а голову народові можна задурювати постійно. От "скинувся баблом" з братанками, провів свято в себе на "Малій Батьківщині", починив вмивальник в школі і все — виборці задоволені і задовольняються "малим". А ви говорите, що народ у нас складний з нівеченою ментальністю. Ніякого розводу! Ніякої гречки!

Не так давно достатньо просто було підняти народ голослівними популістськими лозунгами, продекламувати програму і потім так же круто все це злити, повернувшись до вже досягнутої «рутинної нірвани». А в чому їхня вина? Розкрадення коштів, корупція і майже до основ вгроблена держава виглядатиме платов за недосконалі моменти, рубильник вирішення яких повернути так важко, бо постраждають поважні люди! Тим більше, що універсально легко винити «суцільний життєвий КАМАЗ» у своїй неідеальності, оскільки «всі так роблять і я так буду». Виправдання завжди знаходились. На це наші люди мають вроджений талант. Безталанні в іншому, на жаль.

Все (мабуть) з відчуття розпачу, відчуття обманутості, відчуття озлобленості. Хочеться вірити, що не через людськість весь той бруд вилазить наверхи. Нехай навіть меркантильність і розуміння світу крізь призму «людина людині вовк», але хай це залишить хоч частку надії на людяність, яка зможе в майбутньому стати поштовхом до зміни. Це своєрідна форма дитячої образи і нерозуміння живе до росту нового типу надій – більш модерних і краще вмонтованих в умови і час. До чого тут так багато було підтекстно сказано? Мабуть тому, що сюр має описуватись відповідно. Природа криз, природа громадянської культури, природа нації, природа ментальності, природа людини. Легко обрати пояснення, правда ж?