ПРО ДУХ ВІЙНИ

Досить дивно зустрічати думки про співставну роль сучасних кризових проявів з піком "Холодної війни" - Карибською кризою. Але як можна порівнювати дві різні епохи, якщо у 60-х роках світ стояв на порозі реального ядерного зіткнення двох найбільших міжнародних акторів, охопивши величезний комплекс принципових розбіжностей між рівними за потенціалом і ресурсами глобальних проектів, які своїм масштабом уособлювали конкуренцію типів економік, ідеологій та суспільних укладів? Путінська Росія не дуже підходить на роль соціалістичного гіганта, та і Штати вже не ті, якими вони були за Ейзенхауера, Ніксона та Рейгана.

Сторони конфлікту все ще непевні у своїх позиціях. Вони нестійкі, піддаються постійним медійним впливам і варіюються в часі. Світ став мультиполярним, хоч і зберіг чільне місце для єдиного геополітичного домінанта, якому ресурсно важко утримувати чітко структуровану систему міжнародних відносин. Хаос керує системою, система керує умовами.

Негативною стороною такого прагматизму є актуалізація прогалин міжнародного права, що зробило міжнародну політику безпринципною і вкрай брудною. Сторони не соромляться застосовувати гнилі прийоми, конкуруючи у швидкості висвітлення "косяків" конкурентів. В такому компоті кожен із учасників добряче заморався кров'ю і повинен нести відповідальність за свої діяння. Взяти хоча б  Сирію: Асад за підтримки Путіна бомбить Алеппо, Ідліб, Східну Гуту, всі бачать гори трупів сирійських дітей на камеру, говорять про хімічні атаки. Але що це змінює? Подібні "гори" можна було зустріти в Рацці і Табці від СДФ та США, в Афріні і Джендарісі від ВСА та Туреччини. І так було завжди, тому що це і формує війну, як явище - складування трупів і намотування солдатських кишок на гусениці танків. Там дуже мало благородного і доброго.

Війна завжди брудна і аморальна. Вона не твориться у білих рукавичках і під високими гаслами до оборони Вітчизни. Ціль - знищувати і виживати будь-якою ціною. Нам просто звиклося вважати, що війна - річ свята і справедлива, але ніхто не сказав, що ми (тобто люди) - ресурс, джерело і головні актори війни. Так, можна сподіватися, що війна повна щирого героїзму, патріотизму, захисту себе, сім'ї і своєї Вітчизни, але чим керуються головні учасники? Якщо немає залізної дисципліни, на ешафот виходить звіряча ненависть, часто рощена штучно (для підсилення ефекту), підла безпринципність і тотальна відмороженість. Від цього прямо залежить ступінь переможності. Чим менше людяного і чим більше людськісного - тим краще для армії. А наш світ продовжує жити ілюзіями гуманності і поваги до всіх і кожного. В мирний час подібне і справді відіграє роль (хоч і не завжди), але коли справа стосується війни - про це слід забути.