ВОНА ПРАЦЮЄ
Трошки про біатлон і політику.
Юлія Володимирівна Тимошенко в українській політиці = Кайса Макаряйнен у сучасному біатлоні: багато років бути топом, демонструвати неймовірну працездатність і численні здобутки, однак так і не спромогтися втілити свою давню мрію - бодай одну олімпійську медаль/президентство. Якщо ж «фінська ракета» вже остаточно втратила будь-які шанси на нову спробу, то в «української ракети» запасу газу для «виходу на орбіту» точно побільше.
В Україні стабільність. Народ отримує регулярні порції електоральних тортур, звично обираючи «менше зло» на послідуючу гонку за щастям, але знову і знову хибить останнім пострілом, йдучи на вже звичне штрафне коло і так само традиційно пропускаючи всі можливі перспективи поперед себе.
Українська реальність просякнута гасом буденного мазохізму, наче без того Україна не була б Україною. Весь час потрібні ускладення, потрібні нові кола страждань і нові спроби до якихось змін. У такій атмосфері дуже просто зневіритись і перестати бодай намагтися довести світові і собі, що ми не із розряду третьосортних, що ми спроможні переступити через свої соціальні каліцтва на шляху до зовсім іншої країни.
Люди бідкаються, що немає з кого обирати, однак деградація політична абсолютно точно відзеркалює деградацію суспільну. Звідки братись новому поколінню еліт, коли нівечена суспільна більшість тупа і примітивна у своїй оцінці навколишнього світу? Як ще назвати соціум, який «стрілятиме iз закритими очима без підготовки, ще і по чужих мішенях»? Навіть з додатковими «патронами» у кишені народові легше піти на нове «штрафне коло», вкотре про себе плекати надію за зовсім іншу Україну - Україну своєї мрії, успішну та сильну, обираючи виконавця тієї самої мрії поміж Петра Олексійовича і Юлії Володимирівни.
P.S. У Тимошенко шансів здобути роль гаранта стало чи не найбільше після «славетних» розбірок з Віктором Федоровичем, а от за Кайсу відверто шкода. Легендарна спортсменка, яка справді заслужила на бодай одну медаль Олімпіади.
Коментарі
Дописати коментар