БЛЕФ З НАЙКРАЩИМИ КАРТАМИ
- ЖАРТУЮ) ЧИ НІ...
В четвер, 9 серпня 2018 року, під час виступу в Пентагоні, віце-президент М. Пенс оголосив про практичний запуск реалізації ініціативи Д. Трампа зі створення "Космічних сил" США, ціллю яких має стати використання космічного простору для забезпечення безпеки Америки. Зокрема, у своїй промові він говорив про виведення на орбіту додаткових супутників-шпигунів та створення космічних систем для перехоплення ракет, спроможних залітати в космічний простір, щоб уникати наземних систем ПРО. Тепер уже ЗМІ та американське суспільство загалом сприйняло такий план Білого Дому куди серйозніше. І це стосується не тільки громадськості, але й головних конкурентів США в космічному просторі, РФ та КНР, які з уважністю стежать за розвитком цієї ідеї Вашингтону.
Перейти до практичної реалізації цього плану надзвичайно складно і це займе дуже багато часу, незважаючи на те, що це США зі всім, що розуміється під цією абревіатурою. Створення юридичної бази, отримання схвалення Конгресу у вигляді згоди на включення цього проекту в бюджет, будівництво інфраструктури, кадрове, технічне забезпечення - все це разом формує колосальний об'єм роботи, який розтягнеться на роки і всмоктуватиме мільярди доларів щороку. Не забуваймо і про те, що Вашингтону доведеться розібратися і з відповідністю плану Космічній угоді 1967 року, яку може при певних умовах покинути США. Не говорячи вже про те, що скоро вибори і якщо демократи захоплять Палату представників та Сенат, то свої ідеї Д. Трампу буде дуже важко втілювати у життя. Складнощів багато і багато що може зупинити цей проект, як і багато що може його простимулювати, тому зупинимося на самій ініціативі і на тому, які наслідки для США та світу може нести практичне втілення у життя задуму Білого Дому.
"ЗОРЯНІ ВІЙНИ": З ЕКРАНУ НА СЦЕНУ
Ідея мілітаризувати космічний простір не нова для США. Ще в часи Холодної війни ця ідея активно обговорювалася на найвищому рівні, проте розуміння СРСР та США загрозливості розв'язання космічної гонки озброєнь та усвідомлення науково-технічної неготовності до такого виду діяльності призвело до підписання угоди 1967 року. "Зоряну програму" Р. Рейгана зараз уже важко назвати новим етапом в розвитку ідеї мілітаризації космосу, бо як показав час, Р. Рейган вдало шантажував радянську владу, створивши блискучий блеф, на який Москва купилася. Чи може ця ідея Д. Трампа бути блефом? Так, ймовірність цього немала, проте сама ідея виникла не з нуля, а з реальної оцінки розвитку ракетних програм провідних силових центрів світу, їх рівня космічної галузі та оцінкою військово-геополітичної ситуації в світі.
Гіперзвукові ракети, ракетна програма КНДР та Ірану, стрімкий розвиток космічної галузі Китаю, нестабільна геополітична ситуація з високим рівнем конфліктності та не райдужними перспективами на майбутнє - це тільки декілька факторів, які змусили Білий Дім повернутися до ідеї створення "Космічних сил." Проте, не варто думати, що це тільки захисна реакція Вашингтону, продиктована умовами міжнародного середовища. Варто розуміти, що це і робота на гегемонію (не поспішайте вкладати у слово "гегемонія" тільки негатив!). Для США розвиток "Космічних сил" - це спроба зайняти панівне військово-політичне становище в світі, що може допомогти розширити свій вплив в політичній, економічній, культурній та інформаційній сферах. Це гармонійно вписується в риторику Д. Трампа з його уже легендарним слоганом "Make America Great Again" і в його бачення США як провідної держави світу. Ось таке поєднання оцінки міжнродного середовища, тенденцій в космічній галузі, які говорять про потребу агресивного захисту, в поєднанні з амбіцією до гегемонії і стало світоглядним базисом для оголошення Д. Трампом ідеї мілітаризувати космос.
Що ж може собою являти ця мілітаризація після інституційного завершення формування "Космічних сил"? Деякі аспекти державної політики США у цьому плані можна спрогнозувати уже, зокрема значний акцент на розширенні мережі супутників-шпигунів на навколоземній орбіті, що дозволить Пентагону краще контролювати не тільки космічний, але й повітряний простір. Такий вектор є обов'язковим в силу значного прогресу ряду міжнародних гравців в розвитку своїх ракетних програм. Проте, у разі виходу цих же ракетних програм на якісно новий рівень та неспроможності США "внизу" запобігти політичними, економічними та інформаційними засобами виникненню небезпечної ситуації для безпеки держави, Вашингтон може вдатися і до створення космічних ПРО, здатних збивати ракети, ціллю яких буде територія Америки. Цікавою у цьому аспекті є цьогорічна заява Д. Трампа про повернення США на Місяць, який був покинутий американцями багато років тому. Так, офіційно оголошений акцент зберігається на дослідженні супутника Землі, використання його в наукових та комерційних цілях, проте екстраполюючи цю заяву Д. Трампа на його амбіцію по мілітаризації космосу, неважко прогнозувати, що Місяць потенційно теж може стати вотчиною "Космічних сил" США. Як ми бачимо, мілітарні перспективи Вашингтону величезні і, що головне, держава володіє науковими, технічними, кадровими та фінансовими ресурсами для втілення у життя такого амбіційного проекту.
КОНТЕКСТ
Неможливо аналізувати цю ініціативу Д. Трампа без міжнародного контексту, а саме потенційної реакції інших провідних космічних та військових держав, Росії та Китаю, на такі рухи Вашингтону. Поки обидві держави зберігатимуть відносний спокій, проте уважно стежачи за розвитком цієї ідеї. До практичної реалізації американцями ініціативи "Космічних сил" ще дуже далеко і на певному етапі цей проект може заглохнути в кабінетах Конгресу, проте ніхто в Москві та Пекіні не буде байдуже махати рукою. План Білого Дому в перспективі передбачає потужне порушення балансу сил у світі та втрату Китаєм та РФ тих незначних хороших військово-політичних карт, які вони мають зараз на руках. Реалізована ідея Д. Трампа здатна нівелювати ракетний та ядерний потенціал обох держав. Тому обидві держави будуть теж починати роботу над підготовкою реакції. Яка ж вона може бути? Я б виділив два шляхи:
1) Кооперація.
РФ та Китай неспроможні вести космічну гонку зі США наодинці. Попри те, що Росія володіє потрібним науковим та кадровим потенціалом, проте технічно все ще будує свою програму на радянських потужностях, які не зпівставні з американськими. Проблема і у фінансуванні, адже теперішня РФ не в змозі вкладати десятки, а то й сотні мільярди доларів в свою мілітарну космічну програму, щоб встигатим за темпами, які може запропонувати Вашингтон.
Китай же має інші проблеми: якщо з фінансування у Пекіна ситуація значно краща, ніж в РФ, то технічно Китай все ще наздоганяє що США, що Росію. Кадровий та науковий потенціал теж бажає кращого, попри те, що за останні 10-20 років було здійснено якісні прориви в цих аспектах.
Тому до обох держав має прийти усвідомлення, що поодинці вони слабкі конкуренти для США і єдиним виходом, щоб не втратити в своїй геополітичній вазі у світі, залишається спільна робота зі стримування США в космосі.
2) Компроміс.
Спільна реалізація мілітарної космічної програми підіймає шанси РФ та КНР на збереження свого геополітичного впливу, проте не вирівнює їх з Вашингтоном. Навіть вдвох буде важко встигати за Америкою. Тому оптимальним варіантом є паралельний пошук можливостей для підписання з Вашингтоном нової Космічної угоди, яка б закрила космос для мілітаризації. Так, доведеться йти на поступки, адже "сильна рука" у Білого Дому, доведеться десь і опускати голову у знак згоди, проте такий варіант все ж буде кращим, ніж повний програш Штатам у космічній гонці.
Не варто забувати і про ЄС, хоча я свідомо виключив його з тих, що змушені будуть реагувати на план Вашингтону. Їх поведінка, у великій мірі, легка для прочитання - європейці, особливо партнери по НАТО, захочуть, щоб "Космічні сили" США були максимально інтегровані з НАТО, адже це дозволить союзникам американців не хвилюватися за потенційну загрозу собі та зберігати цей рід війьк під прихованим контролем "натівської" спільноти. Якщо ж Вашингтон не погодиться на активну участь партнерів, тоді вони можуть теж вдатися до внутрішнього групування, віддалення від США та пропозиції космічної альтернативи проекту Білого Дому. Проте, це дуже малоймовірно.
Виходячи з усього написано вище, ми бачимо, наскільки загрозливим може стати цей проект США для системи організації безпеки у світі та загалом для безпеки світової спільноти. Він має потенціал, щоб запустити гонку озброєнь, конфігурація якої буде абсолютно новою для історії людства. Тому виникає питання: усвідомлюючи всі ці наслідки, навіщо це США? І ось на це питання, як на мене, важливе розуміння чи усвідомлює Білий Дім всі ці наслідки. Якщо ні, то це спроба США повернути собі статус гегемона і ідеєю керує чиста амбіція. Проте, я не вірю, що наслідки не усвідомлюються, а тому припускаю, що космічна ідея Д. Трампа має друге дно, таке ж істинне як гегемоністичне. Вашингтон розуміє свою перевагу у космічній та військовій галузі і знає, що займає pole-position у цій гонці. Так само розуміє, що РФ і Китай зацікавлені, щоб цієї гонки не було. Тому, цілком ймовірно, що проект Д. Трампа - це спроба створити потужну переговірну позицію, яка змусить Москву та Пекін піти на політичні, економічні поступки по ряду питань, які зараз актуальні для Вашингтону, взамін на відмову США від цього проекту та підписання нової Космічної угоди.
Ми вже не раз бачили, що Д. Трамп дуже полюбляє підіймати максимально ставки, роблячи ціну непідйомною для іншої сторони та чекаючи, що суперник скине карти. З ЄС у торгівельній суперечці це вдалося, з Китаєм поки ні (хто зна, можливо, це й додаткові фішки до ставки в тарифній війні), а з В. Путіним Д. Трамп, можливо, нарешті вирішив грати на його улюблену іграшку - військова сила. Цю мову В. Путін краще розуміє, ніж економічні санкції.
ВИСНОВКИ
Ідея Д. Трампа по створенню "Космічних сил" - це аж ніяк не привід для жартів, мемів та глузування. Це всього лише наша неспроможність мислити в категорії "геополітики космосу". Категорія, про яку ми вже давно не чули. Білий Дім повертає її в суспільний обіг і цілей цього може бути дуже багато. Цьому проекту ще слід пройти дуже довгий і непростий шлях до етапу реалізації, проте його геополітичний потенціал колосальний. Незрозуміло тільки одне: Д. Трамп реально має флеш-рояль чи блефує, маючи фул-хаус? Те, що він має в цьому питанні хороші карти, це безсумнівно, і вони однозначно кращі, ніж в усіх інших гравців.
Час покаже...
Коментарі
Дописати коментар