ВЕНЕСУЕЛА - КУБА 2.0?... (для роздумів)

В силу того, що РФ є сферою моїх наукових інтересів та загалом звичайної допитливості, яка, надіюсь, мене ще довго не покидатиме, глянув виступ В. Путіна перед Федеральними зборами Росії. І ось саме його слова щодо виходу США із Договору про ракети середнього та малого радіусу дії та реагування Москви на це найбільше мене зацікавили.

"Скажу прямо і відкрито, щоб потім ніхто, ні в чому нам не дорікав. Росія буде змушена створити і розгорнути види озброєння, які можуть бути використані не тільки у відношенні тих територій, з яких для нас буде відповідна пряма загроза, а й щодо тих територій, де знаходяться центри прийняття рішень щодо застосування загрозливих нам ракетних комплексів" - саме це змусило мене задуматися. Відразу скажу, що переклад точний, бо українські ЗМІ часто грішать тим, що коригують слова російських політиків, очільників держави, щоб додати ще зла в їх карму.

Зрозуміло, що такі слова направлені до США, це очевидно. І також зрозуміло те, що мова йде про те, в першу чергу, що Росія готова концентрувати зусилля та ресурси на створенні ракет, здатних досягати кордонів США та обходити існуючі американські системи ППО. Проте, у мене виникла думка, що мова не тільки йде про готовність технологічно протистояти у військовому сегменті, пропонуючи потужні ракетні системи, але й про геополітичні ігрища та використання інших держав в своїх стратегії контртиску на США. Зокрема, Венесуели.

В сучасній глибокій, комплексній кризі в Венесуелі РФ підтримує режим Н. Мадуро, постачаючи йому зброю, інвестуючи в нафтодобувні райони, кредитуючи державну машину та загалом працюючи над тим, щоб амортизувати шкоду американських санкцій пропозицією альтернативних варіантів розбудови зовнішньоекономічних відносин Венесуели зі світом (до прикладу, зараз Росія фактично відповідальна за технічне забезпечення продажу Венесуелою нафти та отримання за це грошей). Спроби США схилити військових латиноамериканської держави до перевороту поки зазнають невдачі, як і провалилася спроба політичного бліц-кригу, коли США та європейські держави визнали Х. Гуайдо як легітимного виконуючого обовязків президента Венесуели та відразу ж завдали санкційного удару по ключову економічному субєкту країни - нафтовій компанії PDVSA, яка зараз контролюється силовиками. Поки силовий блок за Н. Мадуром і навіть поодинокі випадки переходу військових чи представників інших силових відомств на сторону опозиції виглядають радше винятками з правил, ніж правилом.

В умовах виходу США із Договору про РМСД та появи інформації, що Вашингтон не тільки починає працювати над розробкою нових видів ракет, але й розглядає варіанти розміщення сучасного ракетного та протиракетного озброєння в Центрально-Cхідній Європі задля стримування, цілком логічним є потреба аналізу можливості використання Венесуели Росією як контраргументу в ракетній суперечці Кремля та Білого Дому. В. Путін в цьому посланні чітко дав зрозуміти, що РФ не планує діяти тільки в алгоритмі "запитання-відповідь", але й опинившись під тиском США та розгортаннями ними своїх військових потужностей в ракетній сфері біля кордонів Росії, буде теж задавати геополітичні питання Вашингтону.

Тому, можна припустити, якщо маховик конфлікту буде розкручуватися і Вашингтон прийме рішення про розширення ракетної присутності в Східній Європі (мова йде переважно за Польщу, Румунію), то Москва спробує створити створити ситуацію схожу до радянської політики щодо Куби на початку 60-х років минулого століття, коли СРСР запустили операцію по ракетному озброєнню Куби як відповідь (версія дискусійна, але все ж логічна і підтримується багатьма істориками та очевидцями тих подій) на дії США в Туреччині на початку 60-х, а саме розширення ракетної присутності на кордонах СРСР ракетами середнього радіусу дії, які здатні були переносити ядерний заряд. Така дія Кремля, звичайно ж, стала б викликом для глобальної безпеки, адже поява російських ракет в безпосередній близькості до території США та ще й у регіоні, який історично вважався геополітичною "вотчиною" Вашингтону не просто викличе обурення, а сприйматиметься як загроза найвищого рівня. В таких умовах В. Путін, можливо, прагне вийти на переговори з Білим Домом, які де-факто уже будуть торгом з пропозицією Росією бартеру - США забирають ракети з Східної Європи, а Росія - з Венесуели.

Я думаю, що такі плани РФ помічаються Вашингтоном, що тільки підвищує роль Венесуели для США, яка останнім часом, після років відносної байдужості та суто політико-дипломатичної реакції з незначними вкрапленнями економічних та фінансових обмежувальних заходів від адміністрації Б. Обама та в перші роки президентства Д. Трампа, стала одним із головних напрямків зовнішньої політики США. І наголос цієї політики розміщений виключно над потребою повалення режиму Н. Мадуро. Підкидання дров у формі потенційного використання "чавістів" росіянами заради своїх геополітичних цілей пріоритизує потребу зміни влади в Венесуелі та змушує Вашингтон обдумувати над значно щиршим набором заходів щодо латиноамериканської держави. Включно з військовою інтервенцією. Тому не варто очікувати, що інтерес США до Венесуели згасне в найближчому майбутньому, а якщо влада РФ розпочне публічно говорити про можливість ракетного використання Венесуели, то Вашингтон може ставати рішучішим, жорсткішим і готовим до використання силових методів. 

В цьому контексті показовим моментом є призначення Держдепартаментом США Елліотта Абрамса спеціальним представником по Венесуелі. Нагадую, що Е. Абрамс - це американський дипломат та юрист, який у 80-х роках минулого століття був уповноважений активно займатися на той час гарячим регіоном Центральної Америки, а саме Гватемалою, Сальвадором та Нікарагуа, де Е. Абрамс був помічений в тому, що закулісно курував антикомуністичні сили в цих держав, сприяв їх озброєнню, тренуванню в боротьбі з "ліваками" та забезпечував інформаційне, дипломатичне прикриття тим злочинам і злочинцям, які вчинювали військові злочини у вище зазначених державах. Я уже не говорю про те, про те, що Е. Абрамса визнали винним в вводі слідства в оману в справі "Іран-контрас". Варто зазначити, що "Іран-контрас" - це скандал, який вибухнув всередині 80-х років та полягав в тому, що США продавали зброю Ірану, на який у той час час було накладено США ембарго на поставки зброї, а виручені гроші направлялися на фінансування партизанських загонів в Нікарагуа (так званих "контрас"), які вели боротьбу про лівих "сандинистів" на чолі з нинішнім президентом Нікарагуа Д. Ортегою. Як ми бачимо, адміністрації Д. Трампа такі люди як Е. Абрамс знову стали цікавими, отже можна припустити, враховуючи минулий досвід дипломата та політичного "ділка", що Вашингтон може працювати над створенням парамілітарних груп, які б мали запустити громадянську війну в Венесуелі, якщо до того часу Вашингтону не вдалося б схилити силовиків до ідеї перевороту та демократичного транзиту.

Це поки тільки теорія, одна із версій розвитку подій або ж "шухлядних" планів В. Путіна, але, я думаю, що ця ідея точно є в голові лідера Росії і при певних умовах він буде готовий її втілювати в життя.